Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Наші герої

Коментарів: 0

Опубліковано: 29.01.2014 17:56

Володимир РАЙТЕР.

29 березня 2002 року пiсля кiлькатижневої недуги вiдiйшов у вiчнiсть великий патрiот України, член ОУН з 1937 року, полiтичний в’язень сталiнських таборiв.  Володимир РАЙТЕР. Народився вiн 3 травня 1921 року в с.Старичi Яворiвського району Львiвської областi, а 1926 року з родичами переїхав жити в батькове село Кальне Козiвського району, що на Тернопiльщинi. У школу Володимир пiшов у 6 рокiв, бо вже добре вмiв читати. У юнi роки найкращим його другом був син мiсцевого пароха — Зеновiй Штокалко (згодом вiдомий бандурист на американському континентi). Ця дружба насамперед виникла тому, що в священичому проборствi була велика бiблiотека. Потiм обдарованим учнем зацiкавився директор мiсцевої школи Зiнько, який також мав бiблiотеку. Вiн рекомендував i пiдбирав з неї допитливому хлопчинi потрiбну лiтературу. Читаючи журнал «Сурма», який був заборонений польською владою, у Володимира Райтера, крiм жадоби до книжки, виникли патрiотизм та безмежна любов до неньки України. Цей журнал висвiтлював знущання, якi чинила польська влада над нашим народом. Невдовзi Володимир вже належав до багатьох молодiжних гурткiв, таких, як Пласт, «Сокiл», «Луг», а згодом до «Просвiти» та ОУН.   1939 року вiн був арештований польською владою i висланий у табiр «Береза Картузька», де пережив страшнi тортури. До речi, Володимир Райтер був наймолодший в’язень у тiй страшнiй катiвнi. З неї вiн дивом вийшов живим, але своєї патрiотичної дiяльностi не залишив.   Пiд час нiмецької окупацiї (за рекомендацiєю Проводу ОУН) В.Райтер був завiдувачем Козiвської кооперативної бази. Разом з ним працювали Ярослав Кунанець (пiзнiше лiкар), Ярослав Федорiв (брат начальника СБ ОУН на Закерзоннi), Тетяна Микитiв (згодом українська письменниця та культурно-громадська дiячка в Канадi) та Мирон Стець з Козови.   У той час в Козовi уже функцiонувала потужна ОУН, яка мала пiдпiльний зв’язок по всiй Галичинi. Володимир Райтер був зв’язковим пiд псевдо «Гнучкий», «Тонкий». Виконуючи доручення цiєї органiзацiї, їздив по всiй Галичинi, неодноразово навiть до Кракова. В Козовi вiн був в особливо близьких взаєминах iз знаменитими районовими, обласними та крайовими провiдниками, зв’язковими зi Станiслава (нинi Івано-Франкiвськ) — «Робертом», з Тернополя — «Нестором» («Нестор» родом iз сусiднього з Козовою села — Кривого). Часто перебував у Козовi також крайовий органiзацiйний референт проводу ОУН ЗУЗ «Токар» зi своїми помiчниками «Олесем», «Євгеном» та друкаркою «Олею».   Коли нашу землю окупувала московська навала, Володимир Райтер пiшов у пiдпiлля. 14 сiчня 1946 року вiн потрапив у большевицьку засiдку, втiкаючи з якої поранив ноги, але знову дивом залишився живий в той час, як його побратим «Федорко» — Федiр Смичник iз Денисова загинув. Та через два тижнi, 28 сiчня, контррозвiдка СМЕРШ його зловила. Пiсля пiврiчного слiдства в Тернополi В.Райтера засудили до смертi, вирок потiм замiнилина 15 рокiв каторги. Вiн був вивезений в особливо режимний табiр Норильська, де пробув у тiй мерзлотi 10 рокiв i 3 мiсяцi. У таборi Райтер був спiворганiзатором страйку полiтв’язнiв, пiд час якого пiд гусеницями большевицьких танкiв загинуло багато каторжан. Його друзями в неволi були — Григорiй Ригайло (iз с.Вербiв Пiдгаєцького району), Роман Загорулько (зараз живе у Новому Роздолi), Іван Рева (iз с.Кривого), Василь Небесний (iз м.Тернополя). З ними Володимир Райтер пiдтримував дружбу до останнiх днiв свого життя.   Пiсля смертi Сталiна, 1956 року, Москва ухвалила рiшення про розформування полiтичних таборiв. У березнi того ж року Володимир Райтер повернувся додому в с.Кальне, i став працювати на будiвництвi Козiвського цукрового заводу. Тут вiн пропрацював 38 рокiв. Тодi ж вiн здобув також вищу технiчну освiту.   1968 року Володимир Райтер одружився з учителькою iз сусiднього села Кривого — Мирославою Костiв, яка також повернулася з ув’язнення.   Подружжя Райтерiв прожило щасливо 43 роки i виховало в нацiональному дусi двi доньки — Ольгу й Оксану.   Коли Україна стала незалежною, сiм’я Райтерiв морально вiджила, як i бiльшiсть тих, хто присвятив своє життя боротьбi за волю України. Володимир Райтер часто виступав пiд час вiдкриття пам’ятникiв, на мiтингах, у школах, бiблiотеках, гiмназiї свого мiстечка. Вiн розповiдав молодi про гiрке минуле нашого народу, про правдиву iсторiю, яка була сфальсифiкована большевицькою владою. До останнього подиху жив Україною. Богдан САВАК, директор Денисівського краєзнавчого музею, Тернопільська область

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лютий   Квітень »
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Історичні дати

Сьогодні: Операція «Вісла». Влада комуністичної Польщі за підтримки армії почала примусове виселення українців з їх етнічних територій. Загалом депортували 150 тис. українців. 77 років

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.