Наші герої
Опубліковано: 11.03.2014 10:32
ПЕТРО ДИКИЙ — «ВУЙКО»-«ОДИСЕЙ»
Тривалий час на батькiвщинi Петра Дикого вважалося, що вiн загинув у лютому 1946 р. на Рогатинщинi разом зi своїм близьким другом та родичем, на той час — виконувачем обов’язкiв крайового провідника Михайлом Кондратом-«Скитаном». Насправдi ж iз ним загинули iншi пiдпiльники, а П.Дикий дiяв у пiдпiллi ще понад три роки, працюючи на вiдповiдальнiй посадi районного провiдника ОУН.
Народився Петро Дикий 1912 (1915) року у селi Бертешiв (тепер с. Бертишiв Жидачiвського району Львiвської областi) у заможнiй селянськiй родинi Миколи та Анастасiї. Пiсля закінчення народної школи в рiдному селi навчався у Рогатинськiй гiмназiї, але не закiнчив її. Родинна традицiя натомiсть подає, що вiн навчався у Львовi.
Уже в 1930-х роках Петро Дикий належав до Органiзацiї Українських Нацiоналiстiв. У 1934 р. був заарештований i перебував у львiвськiй в’язницi «Бригiдки». Арешт не дозволив закiнчити освiту, i П.Дикий повернувся у рiдне село, де займався господаркою.
У 1938 р. одружився iз Наталiєю Мацькiв, 1912 р. н., донькою вiйта сусiднього мiстечка Новi Стрiлища Олекси Мацькiва. Їх первiсток, народжений наступного року, помер вiд тифу. У 1940 роцi в подружжя народився син Микола. На той час П.Дикий був мобiлiзований до Червоної армiї, звiдки дезертирував у червнi 1941 р.
У перiод нiмецької окупацiї легально працював у книжковому магазинi у Нових Стрiлищах, який вiв спiльно з Михайлом Кондратом. За пiдозрою в приналежностi до ОУН був заарештований нiмцями, але завдяки втручанню тестя, тодi солтиса Новострiлищанської волостi, був звiльнений iз тюрми в Бiбрцi. У 1943 р. перед загрозою арешту П.Дикий та М.Кондрат перейшли у пiдпiлля.
Петро Дикий пiд псевдонiмами «Вуйко» i «Горбатий» у 1943-1944 рр. працював в окружному проводi ОУН Городоцької (Львiвської сiльської) округи. Вiдтак перейшов в обласний провiд, був найближчим помiчником організаційного референта Львiвської областi Михайла Кондрата-«Скитана»-«Сурмача».
У Бертешевi i навколишнiх селах (Дев’ятники, Юшкiвцi, Ятвяги, Репехiв тощо) вiд березня 1944 р. працював крайовий осередок пропаганди, а вiд листопада того ж року — головний осередок пропаганди ОУН пiд керівництвом Петра Дужого-«Дороша». Одна iз криївок осередку була розташована на господарствi Диких у Бертешовi, де тодi мешкала Петрова сестра Варвара iз чоловiком Михайлом Лабою та трьома дiтьми. Тут вiд травня 1944 р. до початку 1945 р. працювала пiдпiльна друкарня «Вiнниця» та редакцiйна група у складi Ярослава Старуха-«Ярлана», Богдана Гвоздецького-«Кори» тощо.
Дружина Наталiя Дика вiд 1944 р. перебувала на нелегальному становищi, поневiряючись по чужих людях. У десятирiчному вiцi помер син Микола. 17 березня 1952 р. у райцентрi Перемишляни Львiвської областi Наталiю схопили спiвробiтники МDБ. Вiдтак її, як i родичiв, було депортовано в Сибiр. Повернулися вони додому у шiстдесятих роках.
Впродовж 1945-1946 рр. П.Дикий- «Вуйко» керував зв’язком крайового проводу ОУН Львiвського краю. У цей час одним iз найближчих його помiчникiв був Остап Верес-«Скиба». Фактично ж П.Дикий залишався найближчим спiвробiтником Михайла Кондрата- «Скитана»-«Панаса» як крайового органiзацiйного референта.
У 1945-1946 рр. П.Дикий зимував разом iз М.Кондратом та його найближчими спiвробiтниками.
Криївка знаходилася у лiсi бiля присiлка Ститиська села Мелна (Рогатинський район Івано-Франкiвської областi). Коли одного разу П.Дикий разом iз охоронцем «Скитана» Йосипом Лютим-«Платоном» вiдлучилися у справах, зрадник привiв ворога до мiсця постою повстанцiв. У безвихiднiй ситуацiї в криївцi пострiлялися Михайло Кондрат-«Скитан»-«Юр», новопризначений крайовий референт пропаганди Петро Дума-«Херсонець»-«Варнак»-«Іван» i мiсцевий пiдпiльник Олекса Олiйник.
Пiсля низки поважних втрат у Львовi ОУН намагалася вiдновити мережу в мiстi. З цiєю метою сюди було скеровано ряд пiдпiльникiв iз периферiї для легалiзацiї пiд справжнiми i фіктивними документами. Неодноразово з’являвся в мiстi i Петро Дикий.
У 1947 р. вiн був призначений районним провiдником ОУН Новострiлищанського району i на цiй посадi працював аж до смертi. Вiн змiнив Степана Поглода-«Ольчика», який не впорався зi своїми обов’язками i був переведений у районну техланку. П.Дикий-«Вуйко» користувався в цей час також псевдонiмами «Журба», «Одисей» та «Бувалий». Пiдпiлля Новострiлищанщини нараховувало загалом 20 осiб. До складу районного проводу входив також референт Служби безпеки Йосип Мигович-«Ігор».
Загинув П.Дикий в операцiї Рогатинського райвiддiлу МDБ 2 квiтня 1949 р. об 11-й год. на стику тодiшнiх Станiславської та Дрогобицької областей, в 1 км на захiд вiд с. Фрага (тепер Рогатинський район Івано-Франкiвської областi). Троє пiдпiльникiв, якi перебували у виявленiй облавниками криївцi, чинили збройний опiр i у перестрiлцi загинули. До рук ворога потрапили 3 автомати, 3 пiстолети, 3 гранати i документи пiдпiлля Новострiлищанського району. Хто загинув iз П.Диким на полi мiж Фрагою i Грусятичами — наразi невiдомо.
Наказом Головного вiйськового штабу Української Повстанської Армiї ч. 1/51 вiд 1.05.1951 р. «Одисей» був вiдзначений Бронзовим Хрестом заслуги УПА.
Пiсля загибелi П.Дикого районний провiд очолив згадуваний вище Остап Верес-«Доктор»-«Остапенко». На листопад 1949 р. пiдпiлля Новострiлищанського району нараховувало 14 осiб, на середину 1950 р. — 10.
О.Верес-«Остапенко» загинув 18 липня 1952 р. в с. Любша Рогатинського району, а остання боївка пiд керівництвом Йосифа Миговича-«Ігоря» та Івана Лисака-«Стефка» дiяла на Ходорiвщинi i Новострiлищанщинi аж до 1956 р. При написаннi статтi використано, зокрема, матерiали, зiбранi краєзнавцем Зиновiєм Горiним. Кому вiдомi подробицi життя та дiяльностi Петра Дикого, його бойових побратимiв, загалом дiяльностi ОУН i УПА у згаданих теренах, просимо писати на електронну адресу mrz@ukr.net
Коментарі
Залиште своє повідомлення ×