21 рік, Луцьк. Солдат в/ч А2331(м. Володимир - Волинський). Тяжкі поранення отримав під час боїв за Савур-Могилу. Йому терорист влучив у груди. Куля пройшла над захисною пластиною бронежилета. Довгий час пораненим не вдавалось покинути зони бойових дій, бо йшов обстріл. І лише згодом військовим автомобілем їх доправили до Амвросіївки, а пізніше гвинтокрилом до Запорізького, Дніпропетровського госпіталів. Для Артема Карабана ця дорога стала останньою. Його серце зупинилось на під’їзді до Амвросіївки Дата загибелі - 7 серпня. Похований в селі Гаразджа Луцького району 14 серпня.

27 років, Нововолинськ. Солдат в/ч А2331(м. Володимир - Волинський). Призваний за мобілізацією. Валерій Курстак розповідав: незадовго до трагедії односельчани назбирали і передали йому кошти на бронежилет для бійця. «Броню» купили й мали передавати через військових, бо Ігор знаходився в «гарячій» точці, куди волонтери, на жаль, не мають змоги доїхати. Валерій Курстак спілкувався з Ігорем, підбадьорював. Боєць скаржився на командування. Загинув 14 липня 2014 року під Амвросіївкою. Похований в селі Грибовиця Іваничівського району 21 липня.

34 роки, с. Озерце Ківерцівського району. Сержант в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією. Терористи розстріляли українських військових, які проводили «зачистку» неподалік Донецька 1 серпня. Бійці попали у засідку. Внаслідок обстрілу загинули троє українських військових. У лікарні були доставлені десятки поранених. Свій останній нерівний бій героїчно прийняли офіцери і військовослужбовці з Волинської області. Тоді й загинув Руслан Калуш. Похований в селі Озерце 7 серпня.

31 рік, Луцьк. Молодший сержант в/ч А2331(м. Володимир - Волинський). Призваний за мобілізацією. Молодший сержант, навідник-оператор Дмитро Йовзик працював водієм луцької маршрутки. Кажуть, що своєрідною його візитівкою була... усмішка. Депутат Луцької міської ради Андрій Осіпов пригадував, як перевіряли водіїв на людяність. У салон заходив потенційний пільговик і заявляв, що він має посвідчення й поїде безкоштовно. Звісно, водії часто сварилися, бо ж держава не надто охоче компенсує такі пільги. І тільки Дмитро зі своєю звичною усмішкою доброзичливо говорив: та їдьте собі безкоштовно і на здоров’я! Був одружений, мріяв про сина. Загинув 22 травня 2014 року під Волновахою. Похований в селі Гаразджа Луцького району на Алеї почесних поховань.

30 років, с. Підгайці. Служив у роті патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь». Служив як доброволець Народився Володимир 14 серпня 1984 року в селі Бубнів Локачинського району Волинської області. Після закінчення загальноосвітньої школи у селі Підгайці Луцького району із 2002-го по 2004 рік служив у Збройних силах України. У серпні 2014-го він записався добровольцем у міліцейський спецпідрозділ. Фізично сильний та мужній духом чоловік у надскладний час твердо вирішив пов’язати свою долю із правоохоронними органами, стати на захист державного суверенітету та територіальної цілісності України. На всі прохання знайомих і близьких залишитися вдома, не покидати молоду дружину із двома маленькими дітьми, він не зважав. Володимир хотів жити у мирній країні, хотів повернути дітям чисте небо… Як виявилося – тоді він назавжди попрощався із рідними. Загинув 26 серпня під Іловайськом Донецької області. Похований 1 вересня в селі Підгайці.