Одним із провідних діячів української національно-визвольної боротьби на теренах Галичини та Буковини був Василь Паращук-“Заверюха”, “Макар”.

Життєвий шлях Мирослава Котовича тривалий час залишалася невідомими як на його малій Батьківщині, так і серед дослідників. Лише завдяки знахідці повстанського архіву було з’ясовано час і місце його загибелі та останню виконувану функцію у підпіллі. Відтак вдалося встановити і основні відомості про його біографію, що стало можливим лише за допомоги істориків та краєзнавців Сергія Волянюка, Тараса Гривула, Олі Осередчук, Зіновія Горіна, Олексія Данилишина, Ігоря Бігуна. Саме завдяки широкій кооперації вдалося повернути фактично з небуття особу одного із непересічних діячів визвольної боротьби.

45 років, Луцьк. В/ч пп В0624 «Айдар». Був членом козацького братства. Працював викладачем у ЛіРОЛі. Його життєвим кредо був вислів «за честь, за славу, за народ». Саме небайдужість спонукала полеглого героя одним із перших піти захищати свій край. Пішов до війська добровольцем. Загинув 18 серпня в Луганській області, с. Хрящувате. Він переносив поранених товаришів в укриття під час мінометного обстрілу і загинув від осколкового поранення в голову. Похований 24 серпня в Гаразджі.

37 років, Луцьк. Старший лейтенант в/ч А2331(м. Володимир - Волинський). Призваний за мобілізацією. Як інформує видання nekropole, пiсля поранення в зоні АТО, Олексiй лiкувався у вiйськовому госпіталі, та був переведений у тубдиспансер з підозрою на туберкульоз. Там його забив до напiвсмертi місцевий наркозалежний хворий. Пiсля 12-денного перебування у комi, Олексiй помер в лікарні швидкої допомоги м. Миколаєва. Покинув цей світ 12 вересня. Похований 15 вересня в селі Гаразджа.

25 років, с. Римачі Любомльського району. Молодший сержант в/ч 9971 Луцького прикордонного загону. Помер від ран, отриманих під час збройного нападу бойовиків на ППр «Маринівка» 5 липня на Луганщині. Похований 1 серпня в селі Римачі