Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Наші герої

Коментарів: 0

Опубліковано: 25.10.2015 19:11

Окружний есбіст Буковини Василь Паращук-«Макар»

  Одним із провідних діячів української національно-визвольної боротьби на теренах Галичини та Буковини був Василь Паращук-“Заверюха”, “Макар”.

  Згідно з актовим записом №18 від 14.02.1921 р. у метричній книзі с. Тишківці Городенківського повіту Станіславського воєводства (тепер Городенківського району Івано-Франківської області – Авт.) Василь Паращук народився 13 лютого 1921 р. У середньозаможній родині Дмитра Васильовича (1892 р.н.) та Анни Дмитрівни (з дому Пищак, 1894 р.н.), він був найстаршим, мав братів: Михайла (19.09.1922 р.н.) та Федора (1924 р.н.).

  Родина проживала у сільському будинку на ґрунті №536.

  Батько Дмитро після початку І Світової війни був забраний до австрійського війська, воював стрільцем у Леґіоні УСС, під час польсько-української війни 1918-1919 рр. – десятником УГА.

  Тож Василь зростав у національно свідомій українській родині.

  По завершенню навчання у початковій сільській школі та Городенківській гімназії, які закінчив на відмінно, з 1938 р. він студіював медицину у Львівському університеті.

  Василь приймав активну участь у культурно-освітньому, громадському та спортивному житті села: член “Просвіти”, організатор фестинів “Лугу”, активіст філії Карпатського лещатарського (лижного) клубу в Тишківцях.

  У 1942 р. В. Паращук склав присягу та вступив до лав Організації українських націоналістів, отримавши псевдо “Заверюха”.

  За завданням ОУН, влітку 1943 р. відходить на військовий вишкіл до дивізії “Галичина” (з с. Тишківці до лав дивізії вступило 38 юнаків – Авт.), зокрема артилерійський. По завершенню вишколу, в липні 1944 р. командував артилерійським підрозділом (на жаль, не вдалося встановити яким саме і в яких формаціях дивізії: артилерійському полку, зенітному чи протитанковому дивізіонах – Авт.) у боях з частинами Червоної армії під Бродами.

  Після виходу з Бродівського оточення, “Заверюха” повертається у рідні терені та вступає до лав УПА. Як досвідченого вояка, його призначають чотовим у сотні “Дністер”, що згодом увійшла до складу куреня “Гуцульський” ТВ-21 “Гуцульщина” і яку очолював Степан Чуйко-“Орлик”. У 1946 р. він коротко командує цією сотнею. Проте вневдовзі “Заверюха” передає сотню Михайлу Юрцуняку-“Юркові”, а його скеровано на працю до служби безпеки ОУН.

  Під час перебування у повстанських рядах, у 1945 р. він отримав серйозне поранення правого плеча, внаслідок якого була роздроблена кістка і рана не заживала впродовж тривалого часу.

  Зиму 1946-1947 рр. “Заверюха” перебував у двох збудованих будинках напіввідкритого типу (біля г. Гомул, масив Чорногора – Авт.), де зимувало 23 есбісти: крайовий референт СБ Карпатського краю Володимир Лівий-“Йордан”, окружний референт СБ Коломийщини Роман Тучак-“Кіров”, надрайонний референт СБ Косівщини Юліан Матвіїв-“Недобитий” та інші, де  “Кіров” з “Недобитим” читали лекції по лінії роботи СБ, а вже наприкінці зимівлі екзамени особисто приймав крайовий референт СБ КК “Йордан”.

  Після зимівлі, у квітні 1947 р. більша частина есбістів пішла до с. Космач Яблунівського (тепер Косівського – Авт.) району, а “Заверюха” з іншими – на зустріч до командира боївки СБ Жаб’євського районного проводу ОУН Івана Манчука-“Білогруда”, яка відбулася біля г. Підкострича. Після зустрічі (на Великдень), есбісти були обстріляні солдатами внутрішніх військ МВД, але відступили без втрат.

  “Заверюха” кілька місяців працює слідчим при окружній референтурі СБ Коломийщини. Проте на початку літа 1947 р. “Заверюху” скеровано на підсилення збройного підпілля Буковини і призначено референтом СБ Заставнівського (“Запрутського”) надрайонного проводу ОУН, провідником якого був Іван Мензак-“Кобзар”. До складу цього надрайону входили три райони Чернівецької області: Заставнівський, Кіцманський, Садгірський.

  У цілях конспірації його псевдо змінено на “Макар”.Крім того, йому як есбісту, присвоєно цифронім (на жаль, не вдалося встановити точно, але цифронім був “228”чи “229” або “232”-“236” – Авт.). Також йому надано охоронця, колишнього кущового Миколу Дмитрюка-“Скорого”.

  На озброєнні він мав радянський автомат ППС та пістолет ТТ.

  Більше півтори року емґебісти не могли встановити анкетні дані “Макара”, знали тільки те, що він прибув з Галичини. Та й взагалі він відзначався конспіративністю, що навіть підпільники з найближчого оточення довший час не знали, яке його справжнє ім’я і звідки походить.

  На встановлення місцезнаходження надрайонного есбіста орієнтована агентура Заставнівського, Кіцманського та Садгірського РВ УМҐБ. Зокрема, досвідченому і комунікабельному агентові “Вербі” доручено виявити довірених людей, до яких заходить на постій “Макар”.

  У кожному з районів він мав кілька явочних квартир. Наприклад, у Заставнівському районі мав квартири в таких придністрянських селах: с. Василів – утримувач Греул Андрій Петрович, с. Вікно – Манчул Іван Васильович, с. Мосорівка – Копичанський Іван Васильович, с. Звенячин – Лисюк Михайло Дмитрович (заарештований 22.01.1949 р.); у селах Кіцманського району: с. Валява – Вакарюк Василь, с. Южинець – Гнатюк Ганна Іванівна та інші.

  Наприкінці липня 1947 р. районний провідник ОУН Кіцманщини Василь Кантемір-“Остап” застрелив кущового Ярему Одинського-“П’ястука”, запідозривши того у зраді (хоча згодом, у ході розслідування, виявилося, що зрадником він не був – Авт.). За кілька днів на зустріч до “Остапа” прийшли окружний референт СБ Буковини Мирослав Сулятицький-“Кривоніс”, надрайонний провідник “Кобзар”, надрайонний референт СБ “Макар”. Після розмови з “Остапом”, “Кривоніс” доручив “Макару” провести слідство у цій справі.

  14 листопада 1947 р. оперативно-військова група здійснювала прочісування лісового масиву поблизу с. Васловівці Садгірського (тепер Заставнівського – Авт.) району. Помітивши двох підпільників, які намагалися відірватися від переслідувачів, оперативники і солдати ВВ відкрили вогонь. Один з них був убитий, а другому вдалося втекти. Захоплений у полон підпільник Василь Делікатний-“Славко”, якого привезли для упізнання тіла загиблого, повідомив слідчому, що це надрайонний референт СБ “Макар”. Але то був не “Макар” (насправді вбитим був бойовик СБ “Бойтур” – Авт.) і з якою метою “Славко” так вчинив – невідомо.

  Зиму 1947-1948 рр. “Макар” перебував не в бункері, а квартирував по кілька днів у довірених людей в таких селах Заставнівського району: Брідок, Василів, Вербівці, Горошівці, Митків, Погорилівка, Юрківці.

  На початку січня 1948 р. “Макар” разом із охоронцем “Скорим” перебували у с. Юрківці Заставнівського району, в господині Господарюк Фрозини. Несподівано будинок був обстріляний опергрупою Заставнівського РВ УМҐБ, яка приїхала арештовувати її у справі батька. Есбісти кинули кілька гранат і в ході збройної сутички прорвалися з оточення, залишивши в будинку зимовий одяг та деякі речі. Під час прориву вони застрелили одного емґебіста, проте “Макар” отримав поранення у праву руку.

  Кілька днів (на початку лютого 1948 р. – Авт.) “Макар”, “Скорий”, районний провідник ОУН Заставнівщини Григорій Гайдей-“Лев”, його охоронець Андрій Крейторик-“Грізний”, квартирували у придністрянському селі Василів, у Королик Василини Гнатівни. Про це 15 лютого т.р. повідомив оперативників Заставнівського РВ УМҐБ агент “Вільний”.

  1 березня 1948 р. “Макар” зустрівся з районним провідником ОУН Кіцманщини “Остапом” та дав йому доручення підготувати списки співробітників Кіцманських райвідділів УМВД і УМҐБ.

  Саме у той час оперативники завербували до агентури Кокоячука Миколу Ілліча, жителя с. Мамаївці Кіцманського району, присвоївши йому оперативний псевдонім “Сивий”. Він раніше підтримував зв’язок з підпільниками і був завербований на основі компрометуючих матеріалів. Унаслідок отриманої від нього інформації, 8 березня 1948 р. у с. Мамаївці була проведена чекістсько-військова операція, під час якої загинули: районний провідник ОУН Садгірщини Кость Майданський-“Юрась”, кущовий Георгій Федоряк-“Борець” та його охоронець Іван Шупеня-“Мирон”, а районного провідника ОУН Кіцманщини “Остапа” пораненим захоплено в полон. Після цієї вдалої операції, “Сивого” переведено до категорії агентів-бойовиків, йому видано зброю та дано завдання убити надрайонного референта СБ “Макара”, який обов’язково прийде до нього, для розслідування справи загибелі підпільників. На жаль невідомо, з якої причини він не виконав цього завдання, хоча слідство по цій справі було проведене.

  Навесні 1948 р. “Макара” призначено заступником окружного референта (субреферентом) СБ Буковини.

  Під час квартирування 4 червня 1948 р. у вчительки-східнячки в с. Мосорівка Заставнівського району, “Макар” і ще троє підпільників були заблоковані в її будинку. Під час бою, двоє з них були поранені і дострелили себе, а двом пораненим (в т. ч. і “Макару” – Авт.) вдалося прорватися. Ось як цю подію подано у звіті за ІІІ квартал 1948 р. окружного проводу ОУН Буковини:

  “4.6.1948 р. в с. Мосорівка Заставнянського р-ну загинули від своєї кулі “Артем” (Антонюк Григорій с. Гната, нар. 1921 р. в с. Дорошівці Заставнянського р-ну) і “Грізний” (Крейторик Андрій с. Андрія, нар. 1925 р. в с. Дорошівці). Повстанців “Макара”, “Білого”, “Артема” і “Грізного” заскочили більшовики в хаті Роздобудько Марії Михайлівни (учителька-східнячка). У нерівному бою повстанцям “Макарові”, ранений легко в ногу, і “Білому” вдалось відступити, а повстанці важко ранені – “Артем” в ноги і “Грізний” у живіт, відбиваючись, останніми набоями себе постріляли. З ворожої сторони впало кілька більшовиків”.

  Як есбіст, “Макар” сам проводив оперативні заходи, зокрема по дезінформації ворога через його агентуру. Відомо про один такий захід:

  Поранений у ногу “Макар” лікувався в с. Вікно Заставнівського району. На терені району впродовж літа 1948 р. проводилися обширні облави з пошуку пораненого. Через довірену людину він поширив “легенду”, що після поранення перебрався через р. Дністер на Тернопільщину і лікується у с. Синьків Заліщицького району, в місцевого жителя Киян Василя. Особовим складом Заставнівського і Заліщицького райвідділів УМҐБ була підготовлена та проведена чекістсько-військова операція в с. Синьків, проте “Макара” там не виявили і як вияснилося, що в цьому селі Киян Василь не проживає більше п’яти років.

  Варто зазначити, що керівники Карпатського крайового і Буковинського окружного проводів ОУН вважали, що “Макар” загинув 4 червня 1948 р. в с. Мосорівка.

  Уже в жовтні 1948 р. крайовий референт СБ КК “Йордан” призначає “Макара” окружним референтом СБ Буковини. Він переходить на терен Вижницького надрайону та разом із окружним провідником ОУН Буковини Василем Савчаком-“Сталем” значний час базувалися у гірській місцевості, біля хуторів Бозна і Рошишний с. Розтоки Вижницького (тепер Путильського – Авт.) району.

  Упродовж 1949 р. “Макар” постійно перебував разом з окружним провідником “Сталем”. У серпні т.р. вони у супроводі охоронців переходили через р. Черемош, на терен Коломийської округи ОУН, звідки повернулися з призначеним окружним референтом пропаганди ОУН Буковини “Кошовим” і великою кількістю підпільної літератури.

  Ось як подав характеристику “Макара” захоплений у полон 2 квітня 1949 р. районний провідник ОУН Садгірщини Микола Дмитрюк-“Рубан” (його колишній охоронець під псевдо “Скорий” – Авт.): “Прізвище його мені невідоме, 1921 року народження, уродженець Станіславської області, Городенківського району, с. Вербівці (не точно) чи сусідні з ним села. Освіта незакінчена вища, навчався в медичному інституті, серед учасників підпілля ОУН користується великим авторитетом, в спілкуванні з учасниками підпілля ОУН не строгий, фізично розвинений, в своїх діях сміливий і рішучий”.

  А от як його схарактеризував крайовий референт СБ КК “Йордан” у поданні до присвоєння ступеня хорунжий СБ (серпень 1948 р.): “Ідейний, активний, дисциплінований, ініціативний, в роботі СБ має мало практики, політично підготовлений”.

  Наказом ГВШ УПА №3/48 від 23.10.1948 р. булавному “Заверюсі”-“Макару”  присвоєно ступінь хорунжого.

  У 5-му томі агентурної справи “Змовники”, заведеній оперативниками відділу 2-Н УМҐБ Чернівецької області на керівників окружного проводу ОУН Буковини (за якою розроблявся і “Макар” – Авт.), зберігся оригінал повідомлення “Макара” про призначення Миколи Корженівського-“Миколи” окружним субреферентом СБ, яким він повідомляв надрайонних провідників та референтів для сповіщення їхніх підлеглих.

  Заходи із розшуку окружного есбіста “Макара” керівниками  УМҐБ Чернівецької області були покладені на начальника 2-го відділення відділу 2-Н капітана Геркулєсова, начальника Заставнівського РВ УМҐБ капітана Довгаля, начальника Кіцманського РВ УМҐБ капітана Свириденка. Але довший час оперативно-розшукові заходи не давали позитивних результатів.

  Наприкінці листопада 1949 р. керівництво УМҐБ одержало від агентури інформацію, що “Макар” зимує у бункері на терені Вижницького району. Агентурно-бойова група відділу 2-Н (агенти-бойовики “25”, “Огонь”, “Вільний”) здійснювала кількаденний пошук і 30 листопада 1949 р. виявила місце зимівлі підпільників (на північно-східному схилі хр. Баньків – Авт.). Група повернулася до м. Вижниця, де доповіли про результати пошуку начальнику Вижницького РВ УМҐБ майору Дідушенко. Увечері сюди приїхав начальник УМҐБ Чернівецької області полковник Шевченко та начальник відділу 2-Н майор Довгаль.

  Наступного дня о 3-ій год. ранку агенти-бойовики, за підтримки оперативно-військової групи, вирушили в квадрат 3872. Підпільники, помітивши наближення ворога, відкрили вогонь. На пропозицію здатися, відповіли відмовою. Бій тривав понад три години, з 9 до 12 год.Одні підпільники вели вогонь, інші спалювали архів (документи СБ, організаційну переписку). Унаслідок перестрілки, “Макар” отримав поранення. Щоб не потрапити непритомним до рук ворога, дострелив себе з пістолета.

  Разом з “Макаром” загинули: відповідальний за зв’язок між Коломийським і Буковинським окружними проводами ОУН Дмитро Грещук-“Вітер”, кущовий ОУН у Вижницькому районі Іван Пилип’юк-“Козак”, станичний с. Рівня Антон Симчук-“Чумак” та станичний с. Підзахаричі Микола Гордейчук-“Лісовий”.

  Тіло “Макара” та інших підпільників емґебісти привезли до райцентру Вижниця. Проте що з тілами загиблих вороги вчинили далі, на жаль, невідомо.

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Листопад 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жовтень   Грудень »
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
     

Історичні дати

Сьогодні: Львівському журналі «Зоря» вперше вийшов друком вірш 13 — річної Лесі Українки «Конвалія». 137 років

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.