Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Наші герої

Коментарів: 1

Опубліковано: 28.09.2014 11:13

ЛЕСЬ БАБСЬКИЙ-«СЕРГІЙ» — ПОРУЧНИК СБ ОУН

Олекса (Лесь) Іванович Бабський народився 1918 р. у с. Поториця Сокальського району Львiвської областi. Закiнчив народну школу в рiдному селi, де брав активну участь в громадському життi. Зокрема, був активним у гуртку протиалькогольного товариства «Вiдродження».

З юнацьких рокiв належав до Органiзацiї Українських Нацiоналiстiв.Вже у 1937—1938 рр. очолював у Поторицi групу iз трьох звен ОУН (15 осiб).Також вiн входив до бойової групи «Вовки», яка мала стати першим партизанським вiддiлом ОУН. Щоправда, через арешти бiльшостi учасникiв, насам перед керiвникiв, група iснувала недовго, а її завдання залишилися в планах. Але однуголосну акцiю «вовкам» за активної участi Л.Бабського вдалося провести —12 липня 1937 р. у Сокалi було влаштовано заворушення в знак протесту проти iгнорування українського храмового свята Петра i Павла польською владою талояльними до неї торговцями. Пiсля цього на Сокальщинi полiцiя провелакiлька хвиль арештiв, одна з яких, у 1938 р., забрала до в’язницi i Л.Бабського разом iз членами всiх трьох пiдлеглих звен.

  Слiдство затягнулося через брак доказiв. Л.Бабський в той час перебував увiдомiй львiвськiй в’язницi «Бригiдки»,де якийсь час був старостою келiї ч. 28.Вийшов на волю, як i бiльшiсть в’язнiв,iз падiнням Польщi у вереснi 1939 р.

  Пiсля проголошення вiдновлення Української держави 30 червня 1941 р. в Сокалi з iнiцiативи ОУН було створенокурiнь української мiлiцiї чисельнiстю300-400 осiб у складi трьох сотень. Заступником його командира Петра Щудлаi, деякий час, виконувачем обов’язкiв курiнного, був Л.Бабський-«Вiрний».Коли українську адмiнiстрацiю було лiквiдовано, а мiлiцiю переформовано вполiцiю вiн залишився в нiй служити, виконуючи завдання ОУН. Згодом, у 1942 р.,Л.Бабський перейшов на службу в центрнiмецької крайсу (округи) Кам’янку-Струмилову (тепер Кам’янка-Бузька), декомандував охороною складiв.

  Одночасно працював в нацiоналiстичному пiдпiллi. Вiд 1942 р. Л.Бабський керував референтурою служби безпеки ОУН Сокальської округи (охоплювала територiю Сокальського, Радехiвського та Кам’янецького повiтiв ОУН, а до квiтня 1944 р. — також Белзького). Користувався псевдонiмом «Сергiй», а в другiй половинi 1944 р. — теж «Гриць». Членокружного проводу Юлiан Котик-«Ворон» подав такий опис Л.Бабського: 30-32 рокiв, низького росту, худий, волосся русяве, нiс тонкий, прямий.

  Серед спiвробiтникiв окружного осе-редку СБ вiдомi слiдчий Микита Дацюк-«отур», архiвар Степан Петрушевич-«Зет»-«Дем’ян», командири боївки ІванБлащук-«Марко» та Дмитро Принадний-«Галайда» та iн.

   Головним завданням Служби безпекибула контррозвiдка — виявлення i лiквiдацiя зовнiшньої i внутрiшньої ворожої агентури, яка була основною загрозою для пiдпiлля. Для вдосконалення професiйних навичок «Сергiй» вiдбув двомiсячний теоретичний i практичний курс при однiй iз вищих референтур СБ. Командуванням характеризувався як активний працiвник.

   Восени 1944 р. в осередок Л.Бабського(с. Розжалiв Радехiвського району) прибули працiвники головної референтури СБ, якi розслiдували деякi особливо важливi справи. Вранцi 13 грудня 1944 р.  250 прикордонникiв оточили с. Розжалiв. Зсамого початку облави вони спiймали бунчужного сотнi «Пролом» «Кармелюка», який показав, де переховується командир цiєї сотнi хорунжий «Черемош»з почтом. Повстанцi вчинили запеклий опiр, пiд час чого був поранений один iз керiвникiв облавникiв. В iншому господарствi, два боївкарi СБ полягли, знищивши чотирьох енкаведистiв. У цiй ситуацiї облавники почали хату за хатою палити село, обстрiлявши його попередньо з мiномета (вiд мiн загинуло кiлька мирних мешканцiв). Було викликано пiдкрiплення, сили ворога виросли до 600 солдатiв.

   Частинi повстанцiв, якi перебували вселi, вдалося пробитися крiзь ворожi застави, зокрема, використовуючи сутiнкиi дим вiд пожеж. Так пробилася окружна боївка СБ пiд командуванням Дмитра Принадного-«Галайди». Іншi пробували перебути облаву в селi. На жаль, частина криївок впали, в першу чергу тi, якi небули вiдпорнi до вогню. Пiдпiльники в них або отруїлися чадним газом, або у без вихiднiй ситуацiї забрали собi життя. Облава-пожежа тривала два днi.

  В однiй з криївок, яка була в господарствi Івана Покотила (Возняка), застрiлилися спiвробiтники Служби безпеки: заступник референта СБ при Проводi ОУН «Грицько», спiвробiтник головної референтури СБ при Проводi ОУН Володимир Голояд-«Чиж» (1913 р. н., с. Теклiвка Пiдволочиського р-ну Тернопiльської обл.), окружний референтСБ Сокальщини Лесь Бабський-«Сергiй»-«Гриць», слiдчий окружної референ-тури СБ Микита Дацюк-«отур», секретарка окружної референтури МарiяЛиховид (дiвоче Грудка)-«Іра»-«Калина»(1922 р. н., м. Радехiв), працiвник окружної референтури «Луцько» (можливо, цеВасиль Новосад, 1922 р. н., с. Поториця), повiтовий референт СБ Сокальщини Богдан Дiнець-«Самур» (1924 р. н., с. Спасiв), а також контрольний пiдре-ферент господарчої референтури облас-ного проводу ОУН Львiвщини «Парис»-«Безхлiбний», окружний господарчийреферент ОУН Сокальщини Павло Про-копчук-«Туган» (1920 р. н., с. Спасiв) iпiдпiльник «Грек». Трупи всiх десятьохвбитих iз цiєї криївки забрали до Сокаля.

  Крiм того, в селi загинули окружний санiтарний референт Сокальщини ма-йор-лiкар Іван Дмитраш-«Олег»-«Кривонiс» (1919 р. н., с. Полонична Кам’янка-Бузького р-ну), колишнiй командир жандармерiї старшинської школи УПА
«Оленi» поручник «Шалений» (коротко-часно перебував у селi в дорозi на рiднуВолинь), чотовий сотнi «Кочовики»Василь Шиндюк-«Сирота»-«Щирба»(1914 р. н., с. Ордiв Радехiвського р-ну)та iншi, загалом — близько 50 осiб.

  Посмертно Л.Бабський-«Сергiй» рiшенням головного командира УПА Романа Шухевича-«Тараса Чупринки» пiдвищений до ступеня поручника СБ з датою старшинства 1 грудня 1944 р.

  Один iз братiв Леся Бабського, Григорiй (1913 р. н.), також залишив помiтний слiд у визвольнiй боротьбi.

  До ОУН вiн належав вiд початку 1930-х рр. Працював у кооперативi с. Поторицi. Заарештований у вереснi 1932 р.за приналежнiсть до ОУН, вийшов наволю 23 лютого 1933 року. Постав передсудом 11—12 жовтня того ж року, де був засуджений до 5 рокiв ув’язнення за приналежнiсть до ОУН та поширення пiдпiльних летючок i газети «Сурма».

  За амнiстiєю термiн був скорочений, що дало можливiсть вийти на волю 3сiчня 1936 р. з тюрми у Вронках. Пiслязвiльнення Г.Бабський займав пост надрайонного провiдника пiвнiчно-захiдної Радехiвщини, у 1937 р. належав до бойової групи «Вовки» i був одним iз органiзаторiв петропавлiвських подiй у Сокалi. Легально працював дяком i диригентому сусiдньому селi Ордiв (Радехiвський район), тут одружився i осiв на постiйно.

  У перiод нiмецької окупацiї — пiдрайонний провiдник ОУН в Ордовi, а пiсля повернення радянської влади — кущовий провiдник ОУН. Надрайон у 1930-х, пiдрайон — за нiмцiв та кущ вiд 1944 р.,якими керував Г.Бабський, охоплювали фактично одну i ту ж територiю пiвнiчно-захiдної частини сучасного Радехiвського району. Фактично, вiн очолювавтут органiзацiю майже десять рокiв.

  У 1946 р. Г.Бабський став провiдником тодiшнього Радехiвського району. Упiдпiллi користувався псевдонiмами«Чигирин», «Макар» i «Пiвець». Загинув10 квiтня 1947 р. у бою при оборонi криївки на полях на пiвденний схiд вiд Ордова. З ним полягли кущовий провiдник «Антiн» (можливо, Це Роман Рачун) та кущовий господарчий Василь Грушецький-«Дуб». Тiла полеглих забрали до Виткова, а вiдтак до Радехова.

  Кому вiдома iнформацiя про життя та дiяльнiсть Леся i Григорiя Бабських, їх друзiв, просимо писати на електроннуадресу mrz@ukr.net або на адресу редакцiї.

 

Коментарі

Залиште своє повідомлення




Календар

Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лютий   Квітень »
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Історичні дати

Сьогодні: на Ковельщині організовано першу сотня УПА під командуванням Олексія Шума (псевдо «Вовчак»). 81 рік

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.