Гаврило Максимович ГОРДІЄНКО (6.04.1902, м. Олександрiвськ, тепер Запорiжжя — 29.08.1982, Фiладельфiя) — вiйськовий, повстанець, просвiтянин, iнженер, агроном-ботанiк; бунчужний повстанського загону отамана Чорної Хмари Катеринославського повстанського коша, професорський стипендiат при кафедрi спецiального хлiборобства УГА (Подєбради, 13.07.1928), вчитель у Волiвському окрузi на Закарпаттi (з 1931), управитель . шкiл у Кривчi й Перемишлi; доцент ботанiки УТГІ (Реенсбург, Нiмеччина, з 1946), дiйсний член Української вiльної академiї наук, професор УТГІ (1958); звання — козак Армiї УНР. Закiнчив вищепочаткову школу (1916) та вчительську семiнарiю (1920). Воював у Запорозькому корпусi Армiї УНР Зураба Натiєва. Дiяч «Просвiти» (Олександрiвськ, 1917-1920). Учасник антигетьманського повстання. З 1921 р. — на емiграцiї. Закiнчив матуральнi курси при УГА в Подєбрадах (1923) та агрономiчний вiддiл агрономiчно-лiсового ф-ту УГА в Подєбрадах (4.05.1928).

Зусиллями ряду істориків доведено, що участь у збройній боротьбі за створення Української Самостійної Соборної Держави брали не лише вихідці із Західноукраїнських земель. Значна частина бійців УПА походили із Наддніпрянщини, де в той же час діяли осередки націоналістичного підпілля. Ще 24 липня 2002 року у «Шляху Перемоги» нами було опубліковано перший нарис про повстанців із Запорізької області. Зараз пропонуємо біографію ще одного українського героя.

Оточений чекістами, у травні 1954 року в підземному бункері на схилі гори Березовачка застрелився керівник СБ Карпатського краю Микола Твердохліб разом з дружиною Ольгою Герасимович. Так пішов із життя один з останніх впливових командирів українського післявоєнного підпілля. Постать полковника Грома (псевдо Миколи Твердохліба) — щирого українського патріота і талановитого військовика, була знаковою для українського руху опору в 50-ті роки — найтяжчий «криївковий» період його існування, коли розтерзані непосильним відкритим протистоянням одній з найбільших армій світу загони УПА вдалися до під­пільної боротьби. Наміри партійного та військового керівництва СРСР знищити полковника Грома уже в перші післявоєнні ро­ки були настільки гіпнотизуючими, що вони видавали бажане за дійсне. В адресовано­му секретарю ЦК КП/б/У Лазарю Кагановичу донесенні серед інших «переможних» реляцій повідомлялося, що «с 1 января 1946 года по 1 января 1947 года... среди убитих... командующий 4-м округом УПА — Гром и ряд других руководящих лиц». Чут­ки про його смерть виявилися перебільшеними. Полковник Грім ще довгих шість з половиною років вимотував ворогів, котрі явно поспішили з «некрологом».

В рамках декомунізації від початку вересня 2015 р. в Києві обговорюється ініціатива перейменування провулку Миколи Островського (радянський письменник) на пров. Ярослава Хоміва (діяч підпілля ОУН у Києві під час німецької окупації). Хоча в даному випадку більш доцільним є повернення історичної назви (Мстиславський провулок), ініціатива назвати одну з вулиць на честь Я. Хоміва є слушною

Олекса (Лесь) Іванович Бабський народився 1918 р. у с. Поториця Сокальського району Львівської області. Закінчив народну школу в рідному селі, де брав активну участь в громадському житті. Зокрема, був активним в гуртку протиалькогольного товариства “Відродження”.