25 лютого 144 роки тому народилась геніальна Леся Українка. Лариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка. Її вірші вчать ще змалку, тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все. Адже про неї завжди багато говорять, багато пишуть, багато дискутують… Принаймні, однозначно більше, ніж, скажімо, про її маму – ще одну визначну поетесу Олену Пчілку. Та насправді ми зовсім не знаємо Українки. Тож зараз я спробую трішки пролити світла на життєві таємниці феномену, який можна назвати «Ucrainka incognita».

До студії «Нововолинська Ділового» завітав цікавий гість із Володимира-Волинського. Це відомий у нашому краї музейник, архівіст, збирач пам'яток давнини Петро Заклекта. Він прийшов поділитись приголомшливою історією, яка досі стукає в його серце й не дає спокою. Історик Заклекта розповість про події 1944 року в селі Суходоли, що на півдорозі між Володимиром і Нововолинськом...

Щороку в Україні святкують дати визволення від німецько-фашистських загарбників окремих сіл, міст і областей. Це суто радянська традиція, сформована комуністичною політикою антинаціональної пам’яті, коли народи більшовицької імперії мали знати лише офіційну інтерпретацію подій, забувши власне минуле й адекватне до нього сприймання історії. Кожного 9 травня гучно відзначають чергову річницю тріумфу сталінської диктатури над гітлерівською. Як дотепно написав автор книжки «Бабин Яр» Анатолій Кузнєцов: «Священна» війна СРСР проти Гітлера була тільки відчайдушною боротьбою за право сидіти не в чужоземному, а у власному концтаборі, плекаючи надії розширити саме його на весь світ».

В iсторiї нашого народу є чимало подiй, якi до цього часу не отримали об’єктивної оцiнки. До них належить Волинська трагедiя 1943 року. У липнi ми вiдзначатимемо її 70-ту рiчницю. Хотiлося б, щоб врештi-решт у нас виробилася своя державницька позицiя щодо цих подiй i щоб ми разом iз нашими польськими друзями усунули всi непорозумiння.

На рубежi 1945-1946 pp. одним iз найважливiших напрямiв дiяльностi органiв радянської влади стало забезпечення перших повоєнних виборiв до Верховної Ради СРСР, якi мали вiдбутися 10 лютого 1946 р. Задля «гарантiї» народного волевиявлення у кожному населеному пунктi були розташованi гарнiзони вiйськ НКВД та Червоної армiї чисельнiстю вiд 10 до 50 бiйцiв, якi посилили тиск на збройнi формування нацiоналiстичного пiдпiлля. Цей перiод увiйшов в iсторiю пiд назвою «Велика блокада». Особливо тиск ворога посилився у двадцятих числах сiчня. Постiйнi розшуки дали свої результати.. .