У пiдпiльному виданнi «Стрiлецькi вiстi» пiд таким заголовком — «Шляхом крутянцiв» — з’явилося повiдомлення про останнiй бiй 20 повстанцiв Холмщини. Очевидно, що обставини бою вiдрiзнялися вiд того, який був пiд Крутами, але полеглi герої ставили перед собою ту ж велику i свiтлу мету — здобуття Української держави — i боролися за неї так само мужньо i вiддано. Зрештою, i ворог був той самий…

Особа Євгена Коновальця не є предметом великої зацiкавленостi сучасного українського суспiльства. Дискусiї, якi переростають у словеснi баталiї, ведуться стосовно iнших iсторичних осiб,оминаючи його дiяльнiсть, ухваленi рiшення чи бажанi, але нездiйсненi вчинки. Почасти це тому, що тема УНР є другорядною для сучасних iсторикiв та публiцистiв, почасти тому, що порядок денний багатьох полiтичних дискусiй на iсторичну тематику iнiцiює «Рускiй мiр», а в нього стрижневим питанням є те, на чому можна звести докупи росiйське нацiональне i радянське —«вєлiкая побєда в вєлiкой войнє», а Коновалець загинув до початку Другої свiтової вiйни, i таким чином, нiбито випав iз контексту дискусiй. Однак дуже багато з подiй, якi вiдбувалися пiсля його смертi, несуть на собi печать його впливу. Його стиль роботи — без самореклами, але спрямований на практичний i довготривалий ефект, теж вiдiграє немалу роль у тому, що Коновалець залишається у тiнi iнших iсторичних осiб. Але в колi тих сучасникiв, якi боролись за самостiйнiсть України, Євген Коновалець мав великий, нiчим не похитнутий авторитет. Вони бачили, що Полковник за життя встиг зробити речi, непосильнi для них. Ярослав СВАТКО

Пiсля закiнчення навчання у ВНЗ на початку 1970-х я отримав направлення на роботу в Чернiвецьку область. Як спецiалiст сiльського господарства бував у Глибоцькому, Сторожинецькому та Вижницькому районах. В останньому багато разiв накривалися «поляни» для «задобрення» перевiряючих — переважно з Києва, але бувало i Москви. Вино, шашлик i пiсня були обов’язковими атрибутами цих дiйств, що вiдбувалися подалi вiд очей цiкавих та обмеженого контингенту «посвячених».

Цей записник передала двоюрідна сестра Галини Коханської - Ганна Олексіївна Савчук.Його авторами є Ліза (тітка Коханської) і Юрко Кірієнко (Художник). На фотографії крайня зліва - Галина Коханська,по центру найменша - Ганна Савчук та учасники Шевченківського свята організованого Союзом Українок та Просвітою у Володимирі Волинському 1938 року.

В январе 1918 года большевики впервые захватили Киев и все три недели, пока город был в их власти, грабили и убивали местных жителей, пишет в "Новом времени" Олег Шама. "Такого Киев не видел со времен монголо-татарского нашествия ХIII века". Это сравнение неоднократно встречается в воспоминаниях киевлян, которым довелось своими глазами видеть первый приход московских "освободителей" рабочего класса в их город в начале 1918 года