Ідея цієї публікації народилась під час однієї з численних дискусій у фейсбуці. Яким був прапор, під яким у бій йшли постанські загони? А яким знамено ОУН? І хто правий, адже в спогадах ветеранів є різні інтерпретації? Поєднання червоного і чорного кольорів у світовій та українській традиції не є рідкісне. Ця стаття, однак, стосується тільки тих випадків, які утвердили в українській традиції червоно-чорну символіку, насамперед прапор, як символіку боротьби за волю України. При підготовці використано також матеріали, надані Юрком Юзичем, Володимиром В’ятровичем, Тарасом Зенем і Миколою Бігусом.

Важкувато, а подекуди й неможливо, вилікувати індивіда, якого багато років труїли пропагандою. Спочатку совєцькою, а тепер путінською. Особливий акцент на найболючішій для Кремля темі – «бандерівщині». Звісно, якщо три покоління агресивно обробляли, то четвертому передасться вже по генах і форми ненависті матимуть не інтелектуальне підґрунтя, а рефлексне. Сучасна російська молодь коли чує або читає слово «Бандера» відчуває невмотивовану ненависть. І ця притаманність торкається виключно російськомовних, принаймні донедавна мені так думалося. Наприклад, мені важко уявлявся вчитель російської мови бандерівець, я був переконаний, що русифіковане старше покоління усталене у своїх химерах стосовно українського Провідника, та ось на днях доля звела з колишньою вчителькою російської мови Аллою Степанівною Кригановою, якій 85 років.

Козацький літописець Самуїл Величко у своєму "Сказанії о войне козацкой з поляками" цитує документ, що його вважають універсалом Богдана Хмельницького з року 1648. Універсал звернений до українського народу та його воїнів-козаків, які мають захистити Вітчизну, як це робили "славні і величні предки наші Рутени (Rutenorum – лат.)" Універсал, автором якого ймовірно був секретар Хмельницького Самуїл Зорка, нагадує, що у минулому у нас були славні воїни і полководці, які доходили аж до Риму. "Кгди ж ежели ветхий Рим (иже всіх европейских городов матерью нарещися может)...о 645.000 войска своего древле гордившийся... далеко меншим...величины Рутенів з Ругії от Поморія Балтицкого албо Німецкого собраніем, за проводительством князя їх Одонацера року ... 470 бил взятий і 14 лет обладаемий, то нам тепер кшталтом оних древних Рутенів, предков наших, кто може возбранити діяльності воінственної і уменшити отваги рицарської".

Останнім часом набуває поширення версія, що сотник УПА Петро Мельник-“Хмара” влітку 1943 р. був організатором і першим командиром сотні Української Народної Самооборони (УНС) “Сіроманці”, яка згодом стала одним із найвідоміших і найвизначніших повстанських відділів. Базується така версія на його спогадах “В огні повстання”, опублікованих у підпіллі 1949 р. і перевиданих у 2014 р. Ярославом Коретчуком та Степаном Лесівим. Ось як виглядає поданий ним перебіг подій.

Якісні біографічні дослідження потребують комплексного використання джерел. Особливо важливо це при вивченні боротьби ОУН і УПА, яке характеризується, по-перше, загальним браком джерел і, по-друге, складністю ідентифікації особи через використання псевдонімів. Так, для з’ясування життєвого шляху Михайла Пекара-“Дубіва”, використано його особову справу з Львівського університету, звіти Стрийської гімназії, звіти окружного проводу ОУН Стрийщини, документи про операції внутрішніх військ НКВД, зізнання заарештованих підпільників Михайла Фарила, Зиновія Гойсака, Марії Стасів та Ярослава Мацана, листування керівників ОУН, публікації у підпільній пресі, спогади учасників та очевидців визвольної боротьби.