Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Нариси

Коментарів: 0

Опубліковано: 25.09.2015 22:32

Обласний вишкільник ОУН Стрийщини «Дубів»

Якісні біографічні дослідження потребують комплексного використання джерел. Особливо важливо це при вивченні боротьби ОУН і УПА, яке характеризується, по-перше, загальним браком джерел і, по-друге, складністю ідентифікації особи через використання псевдонімів. Так, для з’ясування життєвого шляху Михайла Пекара-“Дубіва”, використано його особову справу з Львівського університету, звіти Стрийської гімназії, звіти окружного проводу ОУН Стрийщини, документи про операції внутрішніх військ НКВД, зізнання заарештованих підпільників Михайла Фарила, Зиновія Гойсака, Марії Стасів та Ярослава Мацана, листування керівників ОУН, публікації у підпільній пресі, спогади учасників та очевидців визвольної боротьби.

 

  Михайло Іванович Пекар народився 4 січня 1922 р. в с.Верчани (тепер Стрийський район Львівської обл.) Батько вів власне господарство, мав 3 га поля. Дитинство провів під доглядом матері Катерини. Від семи років навчався в сільській школі. Оскільки наука давалася добре, батько, незважаючи на матеріальні труднощі, віддав сина до загальної народної школи в Стрию, де М. Пекар за два роки здобув базову освіту. Відтак продовжив навчання у Стрийській гімназії, оплачуючи його заробітками з репетиторства. У 1935 р. закінчив перший гімназійний клас (один з трьох учнів – із відзнакою), у 1936 р. – другий (один з двох – з відзнакою), у 1938 р. – четвертий, склавши випускний іспит – т. зв. малу матуру, теж із відзнакою (єдиний у класі). Відтак продовжив навчання в гуманістичному ліцеї Стрийської гімназії. На другому році навчання її реформовано у середню школу, оскільки восени 1939 р. Західна Україна була окупована СССР.  Закінчив навчання з атестатом відмінника влітку наступного року.

  8 липня 1940 р. подав документи для вступу на філологічній факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. У заяві писав: “Вже віддавна потягала мене література, головно українська. Подобається мені професія педагога, як виховника молодих поколінь. Тому тепер, маючи вільний вступ у вищі учбові заклади, хочу студіювати укр. мову й літературу і стати добрим педагогом”. Як відмінник, М. Пекар був зарахований без іспитів. Ймовірно, отримував стипендію та мешкав у гуртожитку.

  Ще під час навчання у гімназії, у 1938 р. М. Пекар став членом Юнацтва Організації Українських Націоналістів. Вже через два роки став членом ОУН. Станом на 1941 р. активно займався підпільною працею. Ймовірно, планував продовжити здобуття освіти, тому що 16 травня 1942 р. забрав з архіву Львівського університету шкільний атестат. Його односельчанка і зв’язкова Марія Стасів-“Циганка” стверджувала, в період німецької окупації М. Пекар їздив на навчання у Львів. Відомо, що тоді можна було студіювати політехніку, лісотехніку, агрономію, ветеринарію, медицину, фармацію і богослов’я.

  До серпня 1943 р. М. Пекар під псевдонімом “Дубів” виконував обов’язки повітового провідника ОУН Стрийщини, коли передав обов’язки Зиновієві Гойсаку. Той стверджував, що організаційна мережа в повіті нараховувала до 220 осіб. З. Гойсак згодом свідчив на допитах: “До мене провідником Стрийського повіту був «Дубів» (псевдо) на прізвище Пекар Михайло, уродженець і мешканець с. Верчани Стрийського р-ну, має середню освіту. Прикмети: 24 роки, вище середнього зросту, худорлявий, шия довга, волосся світло-русяве, лице видовжене прямокутне. Після того, як я прийняв справи у Пекаря, він пеерйшов працювати референтом відділу пропаганди і агітації Стрийського окружного проводу ОУН”.

  Окружний провідник ОУН Стрийщини Адам Куровицький-“Сірий” 15 жовтня 1943 р. звітував про призначення нового пропагандиста окружного проводу, якому доручено заснувати двотижневик ідеологічного та інформативного змісту. Перше число нового друкованого видання мало з’явитися в роковини трагедії під Базаром. Газета і справді почала виходити. 20 січня 1944 р. “Сірий” звітував, що референтура пропаганди видає двотижневик “За державу”, в якому подаються стаття ідеологічного, політичного і виховного змісту.

  Чергове підвищення М. Пекар-“Дубів” отримав у травні 1944 р. із призначенням на пост заступника обласного референта пропаганди та вишкільного інструктора обласного осередку пропаганди ОУН Дрогобиччини.

  За інструкцією крайового референта пропаганди західних українських земель (літо 1944 р.) вишкільники, крім власне навчання пропагандистських кадрів, також відповідали за масову усну пропаганду, для чого при обласних та окружних осередках діяли звена інструкторів-пропаґандистів. Їх завданнями були: а) проведення пропагандистських акцій в терені (мітингів, зборів, нарад та ін.); б) організація та перевірка діяльності місцевих пропагандистів; в) відстежування успіхів пропаганди.

  Безпосередній керівник М. Пекаря, обласний референт пропаганди ОУН Дрогобиччини Михайло Фарило-“Рубань” згодом подав такий його опис: “Років 23, високого зросту, круглолиций, блондин, с незакінченою вищою освітою”.

  Для налагодження пропагандистського апарату в кінці червня 1944 р. у с. Недільна (тепер Старосамбірський р-н Львівської обл.) проведено восьмиденний вишкіл для 30-х окружних і повітових пропагандистів зі Стрийської та Самбірської округ. “Дубів” на ньому викладав ідеологічні питання, а “Рубань” – пропагандистські.

  Обласний осередок пропаганди ОУН Дрогобиччини спочатку перебував у селах Самбірщини (Недільна, Дорожів, Стрільбичі), потім – Стрийщини (Демянка Лісна, Малі Дідушичі).

  Хоча М. Пекар і був пропагандистом, йому доводилося діяти і зброєю. За твердженням краєзнавця Федора Соловія у книзі “Повстанський мартиролог Стрийщини”, в одній із облав на село він вбив одного більшовика, пропалив стріху в хаті і втік. Ймовірно, також писав матеріали вишкільного характеру до газети “Заграва”, яку редагував М. Фарило.

  В листопаді 1944 р. М. Пекар-“Дубів” разом з обласним провідником Зиновієм Благим-“Шпаком” та політвиховником Дрогобицької воєнної округи УПА “Маківка” Адамом Куровицьким-“Сірим” ходив на Бібреччину зустрічатися з Петром Дужим-“Дорошем”, який на той час виконував обов’язки організаційного і пропагандистського референта крайового проводу ОУН Західних Українських Земель (територія Галичини). Ймовірно, тут вони отримали вказівки щодо активізації політично-пропагандистських вишколів, оскільки невдовзі 1944 р. “Шпак” віддав відповідні розпорядження “Рубаневі”.

  Заплановано провести двадцятиденний вишкіл пропагандистів для відділів УПА та мережі ОУН. І справді,  він  розпочався на Стрийщині за участі 35 осіб – пропагандистів зі Стрийщини та політвиховників. Ймовірно, до його організації був причетний і “Дубів”, тим більше, що 5 січня у с. Тейсарів (тепер Жидачівський р-н Львівської обл.) до рук облавників потрапив М. Фарило-“Рубань”. Фактично, М. Пекар, як його заступник, став керівником референтури пропаганди Дрогобицької області. Станом на поч. 1945 р. він перебував у с. Малі Дідушичі на Стрийщині.

  На жаль, 25 лютого 1945 р. на окраїні с. Лукавиця Долішня цей пропагандистський вишкіл, який діяв під назвою “Крилаті”, потрапив в оточення опергрупи НКВД. В результаті бою загинули 28 повстанців, зокрема, 22 курсанти.

  Ще один великий пропагандистський вишкіл – жіночий, розпочався у с. Держів (тепер Миколаївський р-н Львівської обл.). В ньому взяли участь провідниці Українського Червоного Хреста зі Стрийщини. Ярослава Вовчук згадувала: “В 1945 р. зимою направили нас усіх теренових провідників жіночої мережі у село Держів, що на Миколаївщині, на вишкіл пропагандистів. Цей вишкіл проводив провідник «Дубовий» – Пекар Михайло. На вишколі була і Емма Войцехович, Бабій Розалія-«Мрія», [Юлія Соколівська-]«Богуславка». Займались переважно уночі. Хата була обставлена охороною. Нараз однієї ночі стійка зробила тривогу, що ми оточені «червоною мітлою». Почалась стрілянина. Ми вибігали із хати просто на вогонь. Загинув наш провідник «Дубовий» і лікар на псевдо «Кіт». Були поранені з обох сторін”.

  Інформацію про облаву подають документи внутрішніх військ НКВД. Це був перший етап т. з.в. Миколаївсько-Стрийської чекістсько-військової операції. Його проводили 206-й і 209-й батальйони 17-ї стрілецької бригади внутрішніх військ НКВД. Від отриманого 4 березня 1945 р. у с. Держів підпільника отримано відомості про перебування групи повстанців чисельністю до 30 осіб у лісі на південний схід від села. Досвітком наступного дня енкаведисти блокували села Рудники, Держів, Києвець, Дем’янка-Наддністрянська, Дем’янка-Лісна. Одночасно з боку урочищ Старі Лани та Медведів Ліс о 8-1 ранку розпочалося прочісування лісового масиву з південного сходу на північний захід, в бік Держова. В 11-й годині у квадраті 7684-в облавники зіткнулися із групою українських партизанів чисельністю 25 осіб, з якою зав’язався півгодинний бій. Повстанці, маючи втрати (за більшовицькими даними – 7 осіб) почали відступ у північному напрямку, де були обстріляні чекістами, які прочісували с. Держів. В такій ситуації вони розсіялися на групи по 3–5 осіб, які пробивалися в напрямку Людвиківки, Рудник і Дібровських хуторів. За даними звітів внутрішніх військ, під час бою в лісі та 15-кілометрового переслідування загалом вбито 23 повстанці, ще трьох було затримано. Здобуто зброю: 2 ручних кулемети, 6 автоматів, 7 гвинтівок, 2 пістолети, бінокль і документи.

  Енкаведисти вважали полеглих учасниками боївки СБ Жидачівського району. При цьому вони уточнювали, що на півідень від с. Рудники (квадрат 8210) вбито 7 із 23 полеглих повстанців, серед яких були Михайло Пекар (його вони помилково вважали окружним керівником з пропаганди, уродженцем і мешканцем м. Стрий), Василь Петріца-“Орест” та Микола Дубен-“Чорнота”. Також згадується, що в облаві поліг лікар з псевдонімом “Кіт” (на жаль, його особу наразі не встановлено).

  Те, що М. Пекар загинув біля с. Рудники, підтверджено повідомленням в офіційному друкованому органі Проводу ОУН – журналі “Ідея і чин” (ч. 10-11, 1946 р.): “4.ІІІ.45 р. в с. Рудники (р-н Миколаїв, Дрог. обл.) під час масових облав, що відбувалися на цьому терені, відбиваючись від енкаведівської погоні, застрілився д. Дубів” (помилка в даті один–два днів не є рідкістю для повстанських документів, оскільки в умовах облав звітувати доводилося із запізненням, що приводило до неточностей).

  Радянською владою у 1945 р. репресовані були і родичі М. Пекаря – сестра Марія (1924 р.н.) та брат Федір (1930 р.н.).  Обоє відбули довголітні терміни у “виправно-трудових” таборах.

  Кому відомі подробиці життя та діяльності Михайла Пекаря, діяльності ОУН на Дрогобиччині – просимо писати на електронну адресу vilnickiy@gmail.com або на адресу редакції.


Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Березень 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лютий   Квітень »
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
    

Історичні дати

Завтра: у виправному таборі у Магадані помер Михайло Кравчук, український вчений — математик, родом із села Човниця Ківерцівського району 79 років

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.