Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Нариси

Коментарів: 0

Опубліковано: 12.10.2014 09:40

БОЙОВА ГРУПА «ВОВКИ»

У працi «Українська Повстанська Армiя. 1942-1952» (1953 р.) Петро Мiрчук пише, що у 1937 р. Василь Сидор запропонував план створення спецiальних вiйськових вiддiлiв ОУН, якi «рейдували б по Полiссi й Волинi i вiдповiдно до розвитку полiтичної ситуацiї перейшли б вздовж Прип’ятi в схiдню Україну, або стали б зав’язком проти польської повстанчої армiї».За твердженням П.Мiрчука, у липнi 1937 р. було створено першу групу «Вовкiв» чисельнiстю 25 осiб, а друга почала творитися на Горохiвщинi. Працю перервали масовi арешти.

  Далi П.Мiрчук пише, що провiднi члени «Вовкiв» «Чок» i «Гроза» в липнi1939 р. втекли iз львiвської в’язницi задорученням В.Сидора, щоб органiзувати повстанськi загони на Полiссi. Вони напочатку Другої свiтової вiйни у вереснi1939 р. створили в околицях Янова Полiське Лозове Козацтво чисельнiстю близько 500 осiб, розформоване з приходом бiльшовикiв. Згодом, за твердженням П.Мiрчука, група колишнiх «лозовикiв» нiбито зв'язалася у 1941 р. iз членом ОУН (!) Тарасом Бульбою - Боровцем — керiвником «Полiської Сiчi». Далi у 1942 р. на Волинь i Полiсся нiбито прибув як уповноважений Проводу ОУН В.Сидор, вiдновив зв’язки з колишнiми «вовками» та «лозовиками» й апробував створення збройних вiддiлiв, якi дали початок УПА, а при цьому сам їх очолив.

  В iншiй книзi, «Нарисi iсторiї ОУН» (1968 р.), П.Мiрчук писав, що «Вовки» у1937 р. повнiстю переходили в пiдпiлля («у лiс»), проводили рейди по Волинi й Полiссi, виконуючи саботажнi акцiї та атентати на польських полiцiянтiв. Що-правда, в цiй працi значення «Вовкiв» автор подав обережно — «їх можна вважати за передвiсникiв вiддiлiв УПА».

  Аналiз спогадiв очевидцiв, а також iнших дотичних джерел, дають пiдстави вважати, що поданi П.Мiрчуком вiдомостi про групу «Вовки» та її значення при створеннi УПА не вiдповiдають дiйсностi i їх потрiбно серйозно скорегувати.

  Вказiвки щодо пiдготовки створення партизанських вiддiлiв, якi мали б проводити бойово-пропагандистськi рейди,за твердженням Івана Кравчука, поширено в Сокальськiй окрузi ОУН на-прикiнцi серпня — на початку вересня1936 р. Вiдповiдно, районнi провiдники повиннi були пiдiбрати найкращих бойовикiв для виконання таких завдань.

  Перша група «Вовкiв» була органiзована Василем Макаром i Петром Башуком навеснi 1937 р. Тодi на кладовищi села Поториця склали органiзацiйну присягу семеро перших її учасникiв: В.Макар (с. Поториця, повiтовий провiдник Сокальщини), П.Башук (с. Себечiв, член окружного проводу), «Андрiй Вовк» (с. Вiлька Поторицька; ймовiрно, Андрiй Яворський; звеновий), Петро Канюка (с. Добрячин, станичний), Пилип Саїк (с. Волсвин), Микола Свистун (с. Ордiв; бойовий референт повiтового проводу Радехiвщини) та Сильвестр Дещиця (с. Спасiв; районний провiдник).

  П.Башук згадував, що перша група «Вовкiв», створена з iнiцiативи В.Сидора на Сокальщинi, нараховувала 25 бойовикiв (в iнших джерелах фiгурує також чисельнiсть 32 особи).

  Інiцiатором створення цiєї групи був член окружного проводу Василь Сидор. Варто наголосити, що вiн вийшов на волю iз польської тюрми у вереснi 1936 р.,тобто тодi, коли процес формування партизансько-бойових вiддiлiв вже розпочався.

  Провiдником групи «Вовки» став Василь Макар - «Сiроманець» - «Черник». Зрiзних джерел вiдомо, що до складу групи також входили брати Григорiй Бабський (надрайонний провiдник) та Лесь (Олекса) Бабський (звеновий), а також Іван Бiлик (усi з Поторицi).

  Усi вiдомi «вовки» мешкали легально або напiвлегально (не з’являлися вдома,щоб зменшити ризик арешту). Винятком є лише Сильвестр Дещиця - «Сiроманець», який втiк iз тюрми в Сокалi угруднi 1935 р. i перебував у пiдпiллi аж дорозвалу Польщi.

  Як гiмн «Вовкiв» використовуваласяпiсня «Гей-гу, гей-га…», у первiсному текстi якої «лiсовi чорти» замiненi на «сiрих вовкiв», а «прапор червоно-чорний» — на «прапор блакитно-жовтий». Новi слова звучали, ймовiрно, так:

Гей-гу, гей-га! Нас було тридцять два

Наплечники готовi, прощай, моє дiвча!

Сьогоднi помандруєм, не знаємо самi,

Де завтра заночуєм… Вовки ми лiсовi!

Гей-гу, гей-га! Вовки ми лiсовi!

Сiрi вовки без горя i страху

Зубами розiдремо, що стане нам на прю.

Ненависть нас зродила, а пiмста кажежить,

Любов до України нам каже побiдить.

Гей-гу, гей-га! Нам каже побiдить.

Прапор блакитно-жовтий — це наше все добро,

Блакитне наше небо i хвилi морських вод.

Тризуб Володимира в золотi жаготить,

Пламенний меч Архангела — вiн завше побiдить.

Гей-гу, гей-га! Вiн завше побiдить.

Як впадеш у вовчу яму чи зловишся на дрiт,

На всi питання ката даєш один одвiт:

До ОУН належу, а вождем наш Євген, 

слава Українi лунає ген-ген-ген!

Гей-гу, гей-га! Лунає ген-ген-ген!

  Один iз керiвникiв ОУН на Сокальщинi Іван Кравчук припускав, що саме для «Вовкiв» Андрiй Марченко в той час написав пiсню «Ми українськi партизани».

  «Андрiй Вовк» згадував, що перша акцiя «Вовкiв» пiд гаслом «Свiй до свого» вiдбулася в Сокалi 12 липня 1937 р.Оскiльки це був день св. Апостолiв Петра i Павла (храмове свято в Сокалi), товона стала вiдома як «петропавлiвськiподiї».

  Причиною акцiї була заборона поль-ською владою українським купцям торгу-вати 29 червня — в день «польського»(католицького) свята Петра i Павла. Увiдповiдь ОУН вирiшила органiзувати бойкот торгiвлi на «українське» свято Петра i Павла (12 липня). Акцiя в першу чергу торкнулася польських та єврейських купцiв. Пiсля церковної служби на Ринок одночасно з рiзних бокiв зайшли групи молодi, якi почали погром лоточникiв, якi, в результатi, були побитi i покалiченi. Також було перекинуто карусель, яка працювала пiд час богослужiння.

  Мiсцева полiцiя виявилася безпорадною, спроби вiдтиснути чи затримати нападникiв були невдалими. Викликали допомогу. Пiсля обiду, коли вже всi розходилися, полiцiя, «стшельци» та польська «вулиця» почали контракцiю. Вона зачепила в першу чергу українських селян, якi приїхали на храмовий празник iзатрималися в мiстi. Кiлька десяткiв мо-лодих українцiв отримали важкi та легкiножовi поранення. При цьому тринад-цятьох, переважно саме побитих i поранених, затримала полiцiя в пiдозрi заранковi заворушення. Крiм того, було розгромлено кiлька магазинiв i яток, якi належали українцям.

  Найбiльше дошкуляли поляки Юзеф Пiтак i вiзник (фiакерник) Юзеф Душка (його теж вважали агентом полiцiї). ОУН видала вирок смертi на Ю.Душку, який виконали 16 липня П.Канюка та І.Бiлик. Вони, одягненi в чорнi костюми, найняли фiакр нiбито для поїздки на залiзничну станцiю i на мостi через Буг завдали йому 32 удари ножами, пiсля чого повiсили догори ногами на придорожнiй вербi.

  Бiльше подробиць про дiяльнiсть «Вовкiв» на Сокальщинi немає. Про другу групу, яка творилася на Горохiвщинi, жодної конкретної iнформацiї наразi невиявлено. Так само джерела не фiксують партизанський побут «вовкiв» у лiсах, як теж немає жодних вiдомостей про будь-якi бойовi чи пропагандистськi рейди анi на Сокальщинi, анi на Волинi та Полiссi.

  Розгортання дiяльностi ОУН у напрямку творення партизансько - бойових вiддiлiв було перерване масовими арештами. 5 серпня 1937 р. на Сокальщинi до рук польської полiцiї потрапили 23 пiдозрюваних в приналежностi до ОУН, зокрема В.Сидор, В.Макар, П.Башук, заступник окружного провiдника Григорiй Климiв тощо. Причиною арештiв були петропавлiвськi подiї. Згодом частину затриманих, зокрема В.Макара, було звiльнено, але надалi вони перебували пiд пильним наглядом полiцiї.

  На Волинi в той же час, протягом 5-12 серпня 1937 р., було затримано 138 пiдозрюваних у приналежностi до ОУН,серед яких бiльшiсть керiвникiв окружного та повiтового рiвня.

  Арешти на Сокальщинi не припинялися i восени 1937 р. — навеснi 1938-го. Зокрема, тiльки з Поторицi полiцiя затримала близько 40 хлопцiв (зокрема,Л.Бабського). Наприкiнцi квiтня 1938 р.знову був заарештований В.Макар. Тодiж до рук полiцiї потрапив окружний провiдник ОУН Теодор Шиш - «Стек» (с. Яструбичi), а дещо пiзнiше, у вереснi того ж року — П.Канюка.

  Два «вовки», П.Башук та П.Канюка, невдовзi вiдзначилися вдалою втечею iз львiвської в’язницi «Бригiдки». Це сталося 16 червня 1939 р. Пiсля цього крайовий провiдник ОУН Володимир Тимчiй - «Лопатинський» скерував П.Башука - «Чока» на Полiсся, в околицi Дорогичина та Янова (тепер схiдна частина Брестської областi Бiлорусi). Із вибухом Другої свiтової вiйни пiд його керiвництвом тут постав повстанський вiддiл пiд назвою Полiське Лозове Козацтво, який з часом зрiс до 218 воякiв. Було роззброєно кiлька польських вiйськових iполiцiйних станиць, а 22 вересня захоплено повiтовий центр Дорогичин. Щоправда, наступного дня у зв’язку iз приходом радянських вiйськ Полiське Лозове Козацтво було розформоване i припинило своє iснування.

  Можна припускати, що П.Башук при твореннi i дiяльностi Полiського Лозового Козацтва використовував досвiд групи «Вовки». Вiдтак вiн у 1939-1942 рр.брав активну участь у дiяльностi ОУН i, очевидно, дiлився здобутим досвiдом iз iншими дiячами органiзацiї. Але без посередньо П.Башук до створення i дiяльностi УПА стосунку не мав. Немає в джерелах i вiдомостей про те, щоб до цього був причетний хоч хтось iз «лозовикiв». Інформацiя П.Мiрчука про їх участь у формуваннях Т.Бульби-Боровцяi перших вiддiлах УПА нiчим не пiдтверджується i, швидше за все, є недостовiрною.

  Не вiдповiдає правдi i твердження П.Мiрчука про те, що В.Сидор апробував створення збройних вiддiлiв пiд час iнспекцiї на Волинь i Полiсся у 1942 р. Насправдi ж майор «Крегул» (В.Сидор) прибув сюди тiльки у липнi 1943 р., коли УПА вже iснувала й активно дiяла. У вiйськову працю ОУН вiн включився пiсля закiнчення служби в «Шуцманшафт - батальйонi-201» (у такiй формi дiяв український нацiоналiстичний легiон — Дружини українських нацiоналiстiв (ДУН) — пiсля розформування пiдроздiлiв «Нахтiаль» i «Роланд»). Це сталосяу сiчнi 1943 р., коли старшини Легiону уникнули нiмецького арешту i перейшли в пiдпiлля. Командир ДУН Роман Шухевич очолив головну вiйськову референтуру ОУН. Його заступником i найближим помiчником став В.Сидор. Звичайно, на цiй посадi вiн серйозно вплинувна формування i дiяльнiсть УПА, але сумнiвно, щоб досвiд, здобутий при твореннi групи «Вовки», вiдiгравав на той час якесь серйозне значення. Натомiсть дуже ймовiрно, що В.Сидор використовував досвiд «Вовкiв» пiд час вiйськових вишколiв ОУН у Краковi в 1940-1941 рр.,де вiн був iнструктором та комендантом.

  Двоє учасникiв групи «Вовки» були причетними до створення УПА саме на Волинi. Зокрема, В.Макар у 1942-1944 рр.займав посаду крайового референта Служби безпеки ОУН Пiвнiчно - Захiдних Українських Земель (ПЗУЗ), тiсно спiвпрацюючи iз визнаними творцями УПА — крайовим провiдником Дмитром Клячкiвським-«Климом Савуром», членами крайового проводу Василем Івахiвим - «Сомом» та Сергiєм Качинським - «Остапом». Загинув В.Макар 23 квiтня 1944 р.

  Інший учасник групи «Вовки», Микола Свистун - «Ясень» - «Ярбей» у 1941-1942 рр. займав посаду окружного провiдника ОУН Берестейщини (входила до складу ПЗУЗ), а вiдтак був курiнним УПА напiвденнiй Волинi (1943 р.), командиром з’єднання «Холодний Яр» (1944 р.), шефом штабу та заступником командира УПА-Пiвдень (1944 р.). Загинув 8 грудня1944 р.

  Пiсля проголошення вiдновлення Української держави 30 червня 1941 р. у Сокалi з iнiцiативи ОУН було створено курiнь української мiлiцiї чисельнiстю 300-400 осiб. Заступником його командира i, деякий час, виконувачем обов’язкiв курiнного, був Лесь Бабський. Також тут, ймовiрно, служили й iншi «вовки». Чи вдiяльностi цього куреня використано щось iз здобутого в групi «Вовки» досвiду— невiдомо. Із створенням на Львiвщинi вiддiлiв УПА (1944 р.) до них приєдналися i деякi колишнi учасники куреня української мiлiцiї в Сокалi. Сам Лесь Бабський - «Сергiй» в той час очолював референтуру СБ ОУН Сокальської округи. За своєю посадою, на якiй загинув 13 грудня 1944 р., вiн мав стосунок, хоч i не прямий, до творення вiддiлiв УПА в пiдлеглому теренi.

  У боротьбi за Українську державу полягли й деякi iншi «вовки». Так, Григорiй Бабський-«Пiвець» - «Чигирин» загинув на посадi районного провiдника ОУН Радехiвщини 10 квiтня 1947 р., а Петра Канюку пострiлом у спину зрадник вбив ще восени 1939 р.

  Кiлька «вовкiв» були вiдзначенi нагородами УПА та мали старшинськi ступенi: В.Сидор (полковник УПА, лицар Срiбного Хреста бойової заслуги 1 кл.), М.Свистун (майор УПА, двiчi вiдзначений Золотим Хрестом бойової заслуги 1 кл.), В.Макар (лицар Золотого Хреста заслуги), Л.Бабський (поручник СБ).

  Пiдсумовуючи наявну iнформацiю продiяльнiсть групи «Вовки», можна ствердити, що вона не була анi попередником, анi передвiсником УПА. Спроба створення партизансько-бойових вiддiлiв у1936-1937 рр. була перервана на початковому етапi арештами її органiзаторiв. Практичний досвiд, отриманий за короткий час iснування групи «Вовки», важко визначити, а тим бiльше простежити його вплив на подальшу вiйськову дiяльнiсть ОУН i УПА. Так само важко вiдстежити i вплив теоретичних засновкiв, якi були покладенi в основу творення партизансько-бойових вiддiлiв у 1936-1937 рр.

  Усе ж треба вiдзначити, що деякi зорганiзаторiв i учасникiв «Вовкiв» (В.Си-дор, В.Макар, М.Свистун, П.Башук) малиможливiсть використовувати свої «вовчi»знання i досвiд (хоча й вони були незнач-ними) при твореннi й дiяльностi партизанських формувань — Полiського Лозового Козацтва та Української Повстанської Армiї.

  Кому вiдома iнформацiя про групу«Вовки» та її учасникiв, просимо писати на електронну адресу mrz@ukr.net абона адресу редакцiї.

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Листопад 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жовтень   Грудень »
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
     

Історичні дати

Сьогодні: Сталін пояснив голод в україні тим, що у колгоспи "пробралися саботажникі" 89 років

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.