Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Нариси

Коментарів: 0

Опубліковано: 28.01.2015 12:19

ДО ОБСТАВИН ЗАГИБЕЛІ БОЇВКИ ЛЕШНІВСЬКОГО КУЩА ОУН

    Десятки жителiв цих сiл влились у лави збройного пiдпiлля ОУН та вiддiли УПА та зi зброєю в руках боролись проти нiмецьких, польських, а вiдтак i росiйських окупантiв.

    Наприкiнцi 1943-го — на початку 1944 р. у цих теренах був органiзований кущовий провiд ОУН, керiвником якого було призначено уродженця Лешнева Степана Мигаля-«Гонту». До складу куща входили станичнi органiзацiї Гримайлiвки, Лiсових, Пiсок, Королiвки та Лешнева.

    Навеснi 1944 р., iз встановленням тут лiнiї нiмецько-радянського фронту, з мiсцевих членiв та симпатикiв ОУН було сформовано кущову боївку, яка влiтку влилася до складу сформованої самооборонної сотнi, командиром якої був районний провiдник Брiдщини Петро Видра-«Старик». Основним мiсцем дислокацiї пiдроздiлу (нараховував понад 100 осiб) були, здебiльшого, околицi сiл Станiславчик, Пiски та Лiсовi. За час iснування сотня звела низку вдалих боїв iз внутрiшнiми вiйськами НКВД та оперативним складом райвiддiлiв НКВД та НКБ. Проте у листопадi пiсля сильних облав, в яких сотня зазнала значних втрат, було ухвалено рiшення про децентралiзацiю збройних сил району.Внаслiдок цього сотня була розформована, а стрiльцi роздiленi на три кущових боївки. Серед сформованих у той час була i боївка Лешнiвського куща, провiдником якого надалi залишався Степан Мигаль-«Гонта», якого добре знало мiсцеве населення. Вiн народився 19 жовтня 1918 р. у сiм’ї рiльникiв с. Лешнiв Івана та Марiї Мигалiв. Освiту здобув у мiсцевiй народнiй школi, де закiнчив шiсть класiв. З юнацьких рокiв брав активну участь у дiяльностi всiх культурно-освiтнiх товариств села i в першу чергу «Просвiти». Член ОУН з 1939 р. За першої бiльшовицької окупацiї виконував функцiї станичного, гуртуючи навколо себе мiсцеву молодь. У липнi 1941 р. вiн спiльно з мiсцевим парохом Юлiаном Рудкевичем був iнiцiатором державо-творчого життя в селi, зокрема, органiзував українську мiлiцiю, яка пильнувала за порядком. У роки нiмецької окупацiї обiйняв посаду керiвника пiдрайонного проводу ОУН, займаючись розбудовою органiзацiйної мережi у пiдлеглих йому населених пунктах. Навеснi 1944 р., з приходом у рiднi терени лiнiї нiмецько-радянського фронту, переходить на нелегальне становище та органiзовує першу в тому теренi боївку самооборони. Восени 1944 р., пiсля органiзацiйної перебудови був призначений провiдником Лешнiвського куща i виконував цi функцiї до дня загибелi.

    До керiвного складу куща входили: вiйськовий референт (комендантом боївки) — Петро Касянчук-«Чайка», а пiсля його загибелi в лютому 1945 р. — Іван Микитюк-«Дубович»; господарчий референт — Лука Михальчук-«Ярий» (осiнь 1944-го — весна 1945-го), а вiдтак — Михайло Строчинський-«Хмара»; референт пропаганди — Дем’ян Музичка-«Сокiл» (вiд лiта 1945 р.); провiдниця жiночої сiтки i одночасно референт УЧХ — Ольга Горбатюк-«Зоря», а пiсля її призначення у районний провiд цю посаду зайняла Марiя Видра-«Стрiла».

    Впродовж осенi 1944-го — весни 1946 р. кущова боївка звела десятки боїв й сутичок iз вiйськами НКВД, оперативними групами райвiддiлiв та партiйним активом району. Наведемо кiлька прикладiв таких зiткнень.

     Досi на Брiдщинi ширяться легенди про бiй 27 лютого 1945 р., який кущ звiв iз переважаючим ворогом у лiсi бiля с. Грималiвки. У цьому бою ворог зазнав значних втрат. З боку повстанцiв смертю героїв загинули: комендант кущової боївки Петро Касянчук-«Чайка» 1922 р. н. iз Королiвки, стрiльцi Василь Видра-«Бистрий» 1928 р. н. iз с. Грималiвки, Теодозiй Дзьола-«Мотика» 1925 р. н. iз с. Королiвки, Теодозiй Дубенський-«Дубина» 1910 р. н. iз с. Митницi, Михайло Стельмах-«Орел» 1926 р. н. iз Грималiвки. Ще кiлька пiдпiльникiв було поранено.

    8 червня 1945 р. боївка, перебуваючи на постої у Лешневi, зiткнулася з групою облавникiв чисельнiстю 50 осiб, якi прибули робити обшуки та проводити арешти. Звiвши коротку перестрiлку, СКВ був змушений вiдступити до лiсу... Один пiдпiльник, який прикривав вiдступ побратимiв, будучи оточений бiльшовиками, розiрвав себе гранатою, аби не потрапити живим у руки ворога. Облавники ж пограбували селян, заарештували 16 з них та вiдвезли у райцентр.

    Влiтку 1945 р. за одну нiч повстанцi пiдiрвали два мости через рiчку Слонiвку бiля Лешнева, а в самому селi — будинок монастиря та польського костелу, якi використовувалися облавниками як опорнi бази.

    2 грудня 1945 р. боївка в районi Лешнева обстрiляла загiн 18-го кавполку внутрiшнiх вiйськ НКВД, у результатi чого облавники втратили одного вбитим та одного пораненим, а месники щасливо вiдступили та вiдiрвалися вiд переслiдування ворога.

    Восени 1945 р. стрiльцi куща збудували низку криївок, у яких планували перебути важкi зимовi мiсяцi та очiкуванi облави ворога. Основним було укриття, обладнане у лiску неподалiк вiд с. Лiсовi, де i переховувалася основна частина боївки в час бiльшовицького натиску.

    Криївка, у якi й перебували повстанцi, була добре обладнана i мала два виходи, що знаходилися за кiлька десяткiв метрiв вiд неї. Однак скористатися ними не вдалося, оскiльки в результатi зради облавники вiдразу ж заблокували мiсця знаходження люкiв, не даючи повстанцям прорватися зi схрону. Це трапилося 18 березня 1946 року. Облога криївки тривала впродовж кiлькох годин. У нiй брав участь оперативний склад Бродiвського РО НКВД на чолi з його начальником Логачовим та пiдроздiл 203-го стрiлецького полку внутрiшнiх вiйськ НКВД. Перiодично виникала перестрiлка мiж обложеними та енкаведистами, якi намагалися пiдiбратися до їхнього укриття. За спогадами жителiв с. Лiсовi вiдомо, що облавники для того, щоб «викурити» пiдпiльникiв iз криївки, палили солому бiля люкiв, тим самим унеможливлюючи їм дихання. У цiй безвихiднiй ситуацiї повстанцi вирiшили накласти на себе руки, аби не попасти живими у руки ворога. Живi ще на той час бойовики попiдривалися на гранатах, а «Гонта» застрiлив дружину Стефанiю, яка перебувала з ним у криївцi, а вiдтак i себе. За даними повстанського некрологу на С.Мигаля-«Гонту» пiд час цього бою облавники мали вiсiм осiб убитими.

    Як свiдчать оперативнi документи НКВД, пiсля розкопок схрону з нього облавники витягли тiла восьми повстанцiв. Їхнiми трофеями також стали один ручний кулемет, два автомати, шiсть гвинтiвок та 600 патронiв.

    У процесi пошукiв вдалося встановити особи загиблих героїв. Згадаймо ж їх поiменно.

    Степан Мигаль-«Гонта» — провiдник Лешнiвського кущового проводу ОУН.

    Іван Микитюк-«Дубович», народився 1 квiтня 1914 р. у с. Лiсовi в родинi мiсцевих рiльникiв Андрiя та Марiї. Освiта — чотири класи народної школи. Жонатий. Симпатик ОУН з 1939 р. У лавах пiдпiлля з 1944 р. Влiтку 1944 р. пройшов курс пiдстаршинської школи УПА «Лiсовi чорти», яку закiнчив iз ступенем старшого вiстуна. Пiсля повернення в рiднi терени стає командиром чоти самооборонної сотнi. Пiсля розформування вiддiлу призначений вiйськовим референтом кущового проводу ОУН (комендантом боївки) i цю функцiю виконував до дня загибелi.

    Степан Шульський-«Скала», народився 18 червня 1910 р. у с. Лешнiв у сiм’ї мiсцевих хлiборобiв Миколи та Ганни. Освiта — чотири класи народної школи. Симпатик ОУН iз 1943 р. У пiдпiллi з весни 1944 р. — стрiлець кущової боївки.

    Іван Хмiляр-«Лiсовий», народився 31 травня 1924 р. у с. Лiсовi Бродiвського району в сiм’ї мiсцевих селян Михайла та Євдокiї. Освiта — чотири класи народної школи. Бойовик куща з 1944 р.

    Стефанiя Мигаль, народилася 1925 р. у с. Лешнiв у сiм’ї мiсцевих рiльникiв Дмитра та Анни Сидорчукiв. Освiта — чотири класи народної школи. Симпатик ОУН iз 1941 р. Дружина кущового С.Мигаля-«Гонти». Пiсля втечi з КПЗ Бродiвського РО НКВД перейшла на нелегальне становище та скривалася разом iз чоловiком.

    Іван Горбатюк-«Лев», народився 1923 р. у с. Лiсовi в сiм’ї мiсцевих селян Степана та Агрипини. Освiта — чотири класи народної школи. Член ОУН iз 1939 р. На нелегальному становищi з березня 1944 р.— стрiлець кущової боївки. З весни 1945 р. входив до складу охоронної боївки районного проводу ОУН, а восени того ж року переведений до районної боївки СБ як рядовий стрiлець.

    Максим Шульський-«Брила», народився 21 лютого 1913 р. у с. Лешнiв у сiм’ї мiсцевих хлiборобiв Миколи та Ганни. Оженився у с. Митниця Бродiвського району, де й мешкав з сiм’єю. Освiта — чотири класи народної школи. Займався сiльським господарством. Симпатик ОУН iз 1939 р. З весни 1944 р. стрiлець боївки СБ Бродiвського районного проводу ОУН.

    Восьмим, правдоподiбно, був Іван Войтович-«Зозуля», народився 1913 ро-ку на присiлку Войтовичi села Бордуляки Бродiвського району в сiм’ї мiсцевих рiльникiв. Освiта — чотири класи народної школи. За фахом — кравець. Оскiльки батьки померли рано i вiн залишився сиротою, то виховувався в родинi старшого брата. У часи польського панування у Галичинi вiдбув строкову вiйськову службу. Симпатик ОУН iз 1939 р., член ОУН iз 1941 р. Навеснi 1944 р. забраний солдатами до Червоної армiї, проте в дорозi зумiв обеззброїти конвоїра та втекти зi зброєю. Тодi ж перейшов на нелегальне становище. У пiдпiллi виконував функцiї стрiльця боївки охорони районного проводу ОУН, на озброєннi мав ручний кулемет.

    На наступний день пiсля падiння криївки «Гонти», 19 березня 1946 р., в лiсi бiля с. Бовдури Бродiвського району трапилася ще одна трагедiя. Пiдроздiли 203-го стрiлецького полку внутрiшнiх вiйськ НКВД пiд керiвництвом прикомандированого вiд НКВД УССР майора Громова i оперуповноваженого Бродiвського РВ НКВД Зирянова виявили ще одну повстанську криївку, у якiй також загинуло вiсiм повстанцiв. На сьогоднiшнiй день вдалося iдентифiкувати особи чотирьох вбитих: трьох стрiльцiв рою «Кобзаря» сотнi УПА «Оверка» (Володимира Гуменного — «Чайки», Івана Ільчишина — «Твердого», Андрiя Кв’ятковського — «Гранiта») та стрiльця кущової боївки «Гонти» Прокопа Панькiва — «Батька» iз с. Бовдури.

   Загиблих пiд Лiсовими повстанцiв енкаведисти завезли у Лешнiв i кинули в канаву бiля цвинтаря, де їх i похоронили мiсцевi жителi. У роки незалежностi активiсти села пригородили це мiсце до цвинтаря i насипали високу могилу в пам’ять про героїв. А 21 вересня 2006 р., на свято Рiздва Пресвятої Богородицi, на мiсцi криївки було вiдкрито символiчну могилу як знак шани теперiшнього поколiння борцям за волю України 1940-х рокiв.

    Кому щось вiдомо про дiяльнiсть ОУН та УПА на теренах Львiвщини, просимо iнформацiю надсилати на електронну адресу rmv.lviv@gmail.com        
    На світлинах:символічна могила на місці криївки куща «Гонти»; кущовий провідник ОУН Степан Мигаль-«Гонта».

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Грудень 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Листопад   Січень »
  
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
  

Історичні дати

Сьогодні: Народився поет Олександр Олесь 143 роки

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.