Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Нариси

Коментарів: 0

Опубліковано: 30.11.2014 12:24

Передумови загибелі Юрія Липи

 Ліси на межі Яворівщини та Мостищини між Малновом на заході і Мужиловичами на сході давали прихисток українським повстанцям від початку збройної боротьби у 1943 р. і аж до її завершення в цьому регіоні у 1951–1952 рр. Хоча вони не складали єдиного масиву, проте безлісі місцевості були невеликими і уможливлювали малопомітний для ворожих спостережень рух тереном. Географічно в центрі цього комплексу лісів були села Іваники і Селиська (тепер Оселя Яворівського р-ну Львівської обл.)
  Саме в с. Іваники у липні–серпні 1944 р. діяв повстанський шпиталь. І саме сюди, ближче до своїх підопічних, перебрався після приходу радянської влади Юрій Липа, який виконував функції лікаря відділів УПА на Яворівщині. Він мешкав у господаря Степана Кобилецького, на обійсті якого і був заарештований 19 серпня 1944 р. та невдовзі замордований.
  Шпиталь на Іваниках від 22 липня охороняв рій УПА зі сотні “Переяслави” на чолі з ройовим “Чорним”. Під час побуту на Яворівщині славної сотні “Сіроманці” з неї прибув на лікування до шпиталя к-р “Петренко” (сам родом зі Східної України, колишній офіцер ЧА; до початку липня – чотовий відділу “Пролом”, який діяв на Равщині і Жовківщині). На його пропозицію при шпиталі почали організовувати охоронну сотню. Її командиром став сам “Петренко”, заступником – “Чорний”. Станом на 19 серпня 1944 р. цей відділ нараховував 44 вояків, озброєних  4 кулеметами, 4-5 автоматами та крісами.
  Сотня “Петренка” мала кілька бойових сутичок із ворогом. Зокрема, перед 10 серпня у засідці на 11 більшовиків на Козаківці (тепер с. Шутова Яворівського р-ну) знищено чотирьох ворогів, від яких забрано зброю. 14 серпня  в сутичці на Іваниках  вбито одного більшовика, а ввечері того ж дня на повстанську заставу потрапили ще 6 ворогів. В результаті троє з них загинули, здобуто кулемет і три диски до нього, “десятизарядку” і пістолет. У наступні два дні спільно із місцевим СКВ на Козаківці ліквідовано ще двох більшовиків.
  Отримавши від розвідки інформацію про підготовку облави, 18 серпня шпиталь разом із охоронною сотнею “Петренка” перейшов 6-7 км на північ, на присілок Сували. І справді, наступного дня в Іваниках та околиці відбулася велика облава, жертвою якою, зокрема, впав Ю. Липа.
  Відділ “Петренка” разом із шпиталем 19 серпня долучився до сотні ім. Сагайдачного (к-р “Дністер”). Вона була створена в с. Селиська 5 серпня 1944 р. на базі двох чот із сотні “Переяслави”, але невдовзі перебралася в ліси на північ від шляху Краковець–Яворів.
  В наступні дні до відділів “Дністра” і “Петренка” влилися Чернилявський і Нагачівський СКВ. Сотня “Петренка”, доповнена до 140 вояків, мала на озброєнні 10 кулеметів. Відділи перейшли ще далі на північ, у ліси в околиці с. Липовець. Тут 26 серпня 1944 р. вони потрапили в облаву, були розбиті й припинили існування. К-р “Петренко” з невеликою групою стрільців подався в Любачівщину, де за кілька місяців очолив одну із сотень куреня “Месники”. Навесні він повернувся на Яворівщину, командував четвертою чотою сотні “Переяслави”, але влітку її демобілізував, а сам дезертирував і переховувався у Львові. Згодом перебрався на Тернопільщину, де був заарештований і засуджений до таборів.
  Ще один відділ УПА, який діяв у серпні 1944 р. в околицях Іваників, – це мостиська сотня, якою командував Самійло Явір-“Верна”. Вона створена в кінці липня, після приходу ЧА, і базувалася на присілку Петики біля с. Соколя. Сотня нараховувала 75 вояків, мала на озброєнні гвинтівки, 12 кулеметів і 3 автомати. 14 серпня під Петиками один рій зробив засідку на радянське авто, в якій вбито двох більшовиків, машину спалено, здобуто автомат і гвинтівку. Наступного дня ввечері перша чота к-ра “Максима”  зробила наскок на польовий аеродром в Старяві. Тихо задушивши вартового, повстанці здобули 4 кулемети, ППШ, 10 тис. набоїв і 40 кг тротилу. Близько 17 серпня ліквідовано п’ятьох енкаведистів, які по селах розвідували за повстанцями. Наступного дня на присілку Саракули при спробі відбити заарештованих юнаків у перестрілці поранено одного енкаведиста, при цьому теж маючи одного важко пораненого.
  Облава 19 серпня захопила і ліс між Малнівською Волею та Арламівською Волею, де базувалася сотня “Верни”. За спогадами очевидців, прочісування місцевості проводили солдати, які висадилися з ешелону на залізниці південніше с. Соколя. Від відділу “Верни” відбилися 5 стрільців, а решта щасливо перебули облаву, заховавшись по корчах. Наступного дня к-р “Верна” демобілізував свою сотню через загрозу подальших протиповстанських акцій.
  Натомість під час облави 19 серпня на північній Мостищині загинули місцеві мешканці і підпільники, які переховувалися в лісі. Краєзнавець Степан Гусяк подає відомості, що тоді вбито Степана Бойка, Івана Бонка, Івана Гридового, Федора Дороша, Михайла Кравця, Ганну Осідач, Михайла Підборіжного, Григорія Піха, Григорія Фаріона (всі – зі Соколі), Федора та Івана Рожаків, Стефана Росу, Григорія та Івана Гридових (з Малнівської Волі), Івана та Михайла Хоміків (з Малнова).
  Найактивніше ж на Яворівщині діяла сотня УПА “Переяслави” під командуванням к-ра “Лева”. Після переходу на захід радянсько-німецького фронту цей відділ мав ряд бойових зіткнень. Зокрема, 7 серпня застава біля с. Селиська знищила два авто із сімома більшовиками. 10 серпня у с. Ляшки (тепер с. Глинець Яворівського р-ну) затримано і роззброєно 6 більшовиків, з яких чотирьох ліквідовано. 13 серпня в сутичці полонено і знищено ще 5 ворогів. Наступного дня сотня “Переяслави” звела бій із облавниками в с. Тучапи (Городоцький р-н), в якому, серед інших, загинув начальник райвідділу НКГБ майор Михайло Лабузов (про це більше у статті “Тучапи: 14 серпня 1944 р.” в “Шляху перемоги” за 13 серпня 2014 р.)
  Після цього сотня відійшла на захід і у передобідні години 16 серпня між Козаківкою та Селиськами знову звела бій. Підрозділ прикордонників прочісував ліс з боку Козаківки. Вперед вирвалася автомашина “Додж” із вісьмома більшовиками. Вони були обстріляні повстанською заставою. В результаті загинуло п’ятеро ворогів, серед яких виявився і начальник 89 прикордонного загону полковник НКВД Петро Никитюк. Ще двоє, сержант і водій, були поранені. На звуки стрілянини підтягнулася прикордонна комендатура, з якою “Переяслави” звели тригодинний бій. В ньому загинули ще четверо більшовиків. Українські втрати: двоє вбитих (“Бук” і “Зозуля”) і двоє поранених.
  Петро Михайлович Никитюк, за різними даними, росіянин або білорус. Народився у 1901 р. в с. Залісся Гродненської або Брестської обл. Білорусії, від 1918 р. служив в ЧА, від 1923 р. – у військах НКВД. Брав участь в громадянській та фінській війнах. Займав посади начальника штабу 52 Сахалінського прикордонного загону, начальника 103 прикордонного загону (Карельський перешийок). Під час війни командував частинами у сумнозвісних заградотрядах – т. зв. військах НКВД з охорони тилу: 103 прикордонним полком (1941–1942 рр., Ленінградський фронт) та 18 прикордонним полком (03.1942–05.1944 рр., Брянський, 2-й Прибалтійський, 1-й Український фронти). Член ВКП(б), нагороджений двома орденами Червоного Прапора (1935 р., 1940 р.), орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (1943 р.), медаллю “20 років РСЧА”. Із виходом радянських військ на довоєнний кордон призначений начальником 89 прикордонного загону прикордонних військ НКВД УССР.
  У вбитого полковника забрано зброю, уніформу, а також карти та документи, з яких випливало, що прикордонники проводять активні пошуки за відділом УПА к-ра “Лева”. Відтак сотня знову відійшла на схід, в околиці Мужилович, а 24 серпня повернулася в ліс біля с. Рогізно. Тут в обідні години зведено бій з великою облавою військ НКВД, які, зокрема, використовували бронетехніку (танкетки). Відбивши більшовицькі атаки, сотня відійшла в ліс під Прилбичі, але й там 26 серпня потрапила під сильний ворожий обстріл. Ввечері “Лев” відвів відділ до присілка Зади. Тут на нараді із членами повітового проводу ОУН “Ореолом” і “Нестором”, відповідно до наказу провідника “Ореола”, вирішено сотню розформувати з метою збереження кадрів. “Переяслави” вночі з 27 на 28 серпня перейшли до Селиськ, де були демобілізовані до часу отримання інших вказівок.
  Активна діяльність відділів УПА на Яворівщині у серпні 1944 р. привела до масових облав, результатом яких стали арешт і знищення Юрія Липи, розпорошення і демобілізація п’яти відділів УПА: “Переяслави” (к-р “Лев”), “ім. Сагайдачного” (к-р “Дністер”), “ім. Дорошенка” (к-р “Андрій Тучапець-“Верх”-“Олег”), сотень к-рів “Петренка” і “Верни”. Крім активних дій ворога, причинами цього стали і прорахунки керівництва. В умовах відсутності зв’язку із командуванням УПА, відділи підпорядковувалися повітовим проводам ОУН Мостищини (сотня к-ра “Верни”) та Яворівшини (інші чотири). В результаті нефахового керівництва, яке здійснював провідник “Ореол”, відділи були закріплені до конкретних відтинків із порівняно невеликими лісами, хоча “Дністер” відстоював ідею перебазування у масив Янівських лісів. Також не було створено єдиного командування (нарада щодо створення курінної команди була запланована лише на 27 серпня). Відповідно, коли розпочалися великі облави, закріплені у замкненому терені і без єдиного керівного центру відділи зазнали втрат (загалом – до 100 вбитими із 800-900 вояків, які були під зброєю у чотирьох яворівських сотнях), частково розпорошилися і були змушені піти на демобілізацію.
  На початку 1945 р. сотня “Переяслави” була відновлена і діяла на Яворівщині, Мостищині та суміжних теренах Закерзоння аж до 1947 р., коли окремими групами відійшла рейдом на Захід.
  Кому відома інформація про описані події, відділи і командирів, просимо писати на електронну адресу mrz@ukr.net або на адресу редакції.

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Листопад 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жовтень   Грудень »
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
     

Історичні дати

Сьогодні: У тюрмі НКВС в Києві розстріляли Майка Йогансена, одного з найяскравіших українських поетів, якого звинуватили у «підготовці антирадянського повстання». 84 роки

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.