70 років тому на Рівненщині відбулася найбільша під час минулої війни битва військ НКВС із загонами УПА Перемогою українського духу над ворогом називають її результати історики, краєзнавці та фахівці військової справи. Попри серйозні втрати більшість упівців все-таки змогли вирватися з оточення

Наш народ ніколи не зазіхав на чужу територію, не прагнув вивищитись над будь-якою нацією, не виказував нетерпимості до культурних і духовних цінностей інших народів. Навпаки, сам постійно зазнавав болючих ударів мілітарних, соціальних і морально-психологічних

Перед зустріччю президентів України та Польщі у Павлівці 2003 року я опублікував статтю в газеті «Волинь» про те, що 12 липня 1943–го у костелі цього села було вбито 39 поляків. Не 186, як писала колись «Радянська Волинь», не 222, як запевнили 2000 року польські історики Сємашки, і не 300, як скаже перед усім світом 11 липня 2003 року польський оглядач Філіпович, а 39, що я документально встановив. Це теж дуже багато. Постраждали мирні люди ні за що, але для чого роздмухувати ворожнечу, збільшуючи кількість невинних жертв? Ярослав ЦАРУК, історик, краєзнавець, Почесний громадянин Володимир– Волинського району

В урочистості з нагоди відкриття волинським обласним товариством «Діти репресій» і освячення на залізничній станції «Горохів», що на території селища Мар'янівка Горохівського району, меморіальної дошки на вшанування світлої пам'яті невинно репресованих за сталінського режиму та гітлерівської окупації волинян, взяли участь, окрім місцевих жителів, мешканці обласного і районного центрів та довколишніх сіл

При асфальтівці Володимир-Волинський - Ковель, не доїжджаючи до села Верба, на перехресті на село Охнівка стоїть високий залізний хрест до п'яти-шести метрів висотою. Посеред хреста дві таблички польською та українською мовами, а нижче - букет квітів. А вже на майданчику стоять свічники-лампадки. На табличці напис: «161 полякам, мешканцям Верби, які загинули в 1943 році. На вічну пам'ять. Родичі». Такий же напис польською мовою