Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Свої новини

Коментарів: 0

Опубліковано: 22.10.2015 01:06

Московська Русь — Нехрещена Орда (сонетон)

 

Заброда сам не сіє й не оре,

А лиш чуже загарбує й жере.

                       1

Сім круч... Дніпро... І Всесвіт первозданний...

Тут обнялися Небо і Земля,

Тут перше Слово Боже ізмовляв

Андрій-Христів Апостол Первозваний;

 

Тут Київ став у шостому столітті,

Відсіль уся Русь Київська пішла,

Що племена слов'янські осягла,

В державі об'єднавши монолітній.

 

Та хто б то міг розмислити в ту пору,

Що через дев'ять стомлених віків

Московське Царство прийшлих байстрюків

Русь Київську візьме в свою покору;

Й не Віру - Церкву Руську, прибере,

 Що й днесь подушне, як Орда, дере.

                           2

Русь - Київська! А іншої нема –

Прабатько й мати градів руських,

Що із віків постала грузьких

Як світоч віри, волі і ума.

 

Від Білого до Чорного морів,

Від Віспи аж до Волги простяглася –

За сім віків до царства і царів

Орди-Русі в московській іпостасі.

 

Отці Русі - то Київські князі:

Хрестителі, і воїни, і зодчі,

 Що вознесли до Неба край праотчий

В містах і храмах, Правді і Красіі

 

І аж тоді син Мономаха - Юрій

У краї Норд заклав московські мури.

                             З

Москва-Москва! Нехрещена, безлика,

Холодна, непривітна і... чужа.

Тож зла досада Юрія вража,

Бо князь Москви - не Київський Великий!

 

Москва-Москвою. То лише задвірки,

Окраїна Великої Русі.

Тож Довгорукий вік поклав на спірки,

 А Київський Престол таки посів.

 

Не схтів Москви - помер на батьківщині...

А там на Русь посунула Орда,

Спалила, знищила столицю й города,

Весь руський люд спрягла в тяжкій данині.

 

Осіла вража рать на триста літ

І множила на русах власний рід.

                           4

Проте не все загарбали чужинці!

Волинь, Русь Біла, Галич і Литва -
їх не здолала дика татарва,   

Тут Русь жила - майбутні українці.

 

Були двобої, сутички і брані,

За Київ потіснились вороги,

А там вже меч ударив Тамерланів –

 І стер Орду, розкидав корогви.

 

Батийські слуги, підханки, ковуї

Що три віки плодились на Русі

Тікали на Московщину усі

І обживали Північ віковую

 

А Князеві Московському клялись:

„Мьі - русские татаре, не боись!.."

                          5

Ось так Орда Русь Київську покрила,

Змішавши руську і азійську кров,

Відтак слов'ян повоювала знов

 І Москво-ханське царство утвердила.

 

Собі ж прадавню назву одібрала

У Київської (матері) Русі,

Сибірські ханства й степові хурали

Теж підлягли Москви тяжкій руці.

 

Так виникла Ординська Русь-Росія

З поганців, із обрусілих татар,

Що Справжню Русь взяли собі за дар,

І цар їм став за хана, за Батия.

 

А щоб цар-батюшці вгодити – враз

Усі хреститись стали напоказ.

                         6

Не знали зайди й не хотіли знати,

Що Києвом Русь хрещена була,

Що во Христі вже п'ять віків жила

Під Київським Святим Патріархатом.

 

Та щоб Орда Московська панувала,

Щоб запорвати право владарів,

Москва Московську Церкву заснувала,

Щоб мазати на трон своїх царів.

 

Патріархат Московський самозваний

В канон себе на пастирство возпів –

Без Риму, Візантії, а - з попів,

Що самосвятом  вихрестились в сани.

 

Та Давня Русь усе ж не перейшла –

В Республіці Козацькій ожила.

                         7

Ордо-Московська, Січова і Біла –

На три Русі розпалась Давня Русь,

І вже її до гурту не зберуть

Ні цар, ні рать, ні „красні москвофіли"...

 

Але воскресли княжі заповіти

Від Ольги, Святослава і синів,

Що Володимир заповів святити,

Що Мудрий Ярослав нам ояснив –

 

В Козацькій Січі, в славній Україні,

В бандурі, в думі, шаблі й булаві,

Що вже грозила Польщі і Москві,

З Європою змагалася на рівні.

 

Аж тут Хмельницьки склав військовий мир

Й лягла Вкраїна під Московський Двір

                        8

Було-гуло Козацьке Запорожжя,

Дзвенів булат, сміялися шаблі,

Летіла Пісня-Воля по землі

Під стягом Січі і во славі Божій.

 

На Дике Поле падали тумани

І битий степ кривавився в імлі,

Як шляхта, москалі і бусурмани

Лягали під козацькії шаблі.

 

Стояла Січ - Республіка Козацтва,

Вогнем калена, хрещена мечем,

І стверджена державним діячем

У першій Конституції вольняцтва.

 

Та рознесли Козацьку Січ царі

При Катерині Другій і Петрі.

                          9

Царі козацьку вольницю попрали,

Русь Київська в Московську перейшла –

Що хижою імперією зла

На теренах пракиївських постала.

 

Ординці звуть себе „великороси",
Русь тихо Малороссю нарекли,
Заброди знахабнілі криво-косо
Перехрестили русів у хохли.

 

Москаль по праву старшого пань-брата

Гноїв у тюрмах русів-козаків,

Гнав, убивав і голодом морив,

Щоб ми не прати волі здобувати

 

Не визнає він наших прав і нині,

Знов  рветься заправляти в Україні.

                             10

Єднаймося, єднаймося з Москвою –

Приєднуймо до Києва її,

Щоб з Київською Руссю віковою

Всі об'єднати землі і краї!

 

Русь - Київська. Московської ж нема!

Україна - то лиш Русь родима'.

 А  ваш Урал, Сибір і Колима,

 Й Аляска та, що цар здав за калима.

Русь Київська, Русь хрещена, свята,

 Що визнана Європою і світом,

Що в докір злим ординським московитам

Під небом волі нині розквіта.

 

Вже чотирнадцять пам'ятних століть

Наш славний Руський Київ-град стоїть.

                              11

Шукає власну долю Україна,

Намацує в історії свій шлях,

 І, з Молохом Російським у боях,

Сама себе боронить від руїни.

 

Уквітчена волошками і житом,

У вишитих обрусах-рушниках,

Вона в любові й мирі прагне жити

І Бога прославляти у віках.

 

Ми ще романтики-ідеалісти,

Що вірять у красу і добрий світ,

Хліб, Воля й Пісня - наш святий завіт,

І зась до цих святинь ординцям лізти.

 

Цар, Ленін, Сталін, Пугін - нам не вказ,

Бо в нас один Господь - дороговказ.

                            12

Москво-Росіє! Хто ти, відкіля?!

Отямся і по совісті зізнайся, .

Що не твоя по Волгу й Дон земля,

А Київська праотчая вона вся.

 

Бо ж Київ - „матерь русских городов",

Й Русь Київська - слов'ян усіх колиска.

Московщино, Нехрещена Ордо,

Тож під тобою вся земля князівська!

 

Ти ж знов готова чубитись за Крим:

Якщо по-правді -він усе ж татарський;

Тмуторокань, де був Олег - князь-прим,

А днесь - ти флот ввела по-господарськи.

 

Ще й підняла над флот Андрія стяг,

Що хрест воздвиг на Київських горбах.

                             13

Святися, Україно, Русь - країно,

Рости, цвіти, молися і співай,

Твори свій на Землі Небесний Рай

В ім'я сім'ї, народу, батьківщини.

 

Ні! Не стратеги ті, що рвуть планету,

Не дикі завойовники - людці –

Рід славлять хлібороби і поети,

Мислителі та зодчі і митці!

 

Наполеони, гітлери, батиї...

Нічий не ощасливили народ,

Лиш носять тавра проклятих заброд,

Вождів  кривавих ім'ям лиходії!

 

Тож хай живе Вкраїна у віках -Шевченка,

 Лесі, Стуса і Франка!  

                              14

Я син Русі, я Вічний Русь-країнець:

Русь Київська -Вітчизна суть моя,

Це все моя споконвіків земля,

Де промишляє злий москаль-ординець.

 

Я син Русі! Я-Київ!

Я - Престольний! Мої- Москва, і Новгород, і Псков,

І Володимир, Суздаль і Ростов –

Усі краї князів моїх достойних.

 

Світись-світись, Новий Єрусалиме,

Приходь, Месіє Неба і Землі:

Ні, не на Красну площу при Кремлі, -

 

На Семигір'я Київське святиме,

На Святоград Андрія-пілігрима, :

В Край наших Вищих Духоустремлінь.

Амінь!

 

          Серпень-вересень 200&

      Замість епілогу

 

„Село, неначе погоріло..." Тарас Шевченко

 

        Вже Молох іде...

Тридцять третій... Вже Молох іде!

Мла полярна на Край напирає –

Не спастися нікому, ніде,

Лютий Голод живцем пожирає.

 

Україно... Вже майже - вдово,

Твій конає народ, Україно!

Без війни, попри Боже Різдво,

Гинуть діти твої безневинно.

 

Жрець Верховний, Слуга Сатани

 І його чорнодуші ординці

Прирекли, щоб козацькі сини

Просто з'їли себе поодинці.

 

Не стрілою, мечем чи свинцем

Нас на прі вражі сили побили,

А безхліб'ям, по-братськи, тихцем

Помільйонно звели до могили.

 

Без присяжних, без вироків, страт,

 Без промови, сльози чи молитви,

Без хрестів, без імен і без дат –

Клали стоси до ям і до ритвин.

 

Від безумства трагедій і драм

Всліпла совість і правда вніміла...

Тільки слава гукала вождям,

Тільки марші парадні гриміли.

 

Велемов'ям заздравних тирад

 Десь тріумфи в столиці лунали,

Як сатрапи імперії Рад

Матір - Київську Русь розпинали.

 

„Хліб - голодним! Селянам - земля!"-

Гасла ці нас в комуну манили:

...Смерть -голодним, а хліб-до Кремля,

 А земля - лиш на братські могили...

 

Тож, коли заправський московит

Нині пинить подачу нам газу,

Чи ракетами „ставить на вид" –

Бачу Молоха в ньому одразу

.

Грудень 2007,10.03.2008

 

 

 

 

 

 

 

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Лютий 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Січень   Березень »
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28

Історичні дати

Переглянути всі пам’ятні дати нашого краю та України ви можете в розділі «Історичні дати»

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.