Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Свої новини

Коментарів: 70

Опубліковано: 17.04.2020 22:27  Автор: Всеволод

Єврей - антисеміт, який фінансвав Гітлера

 


   Геніальний аферист Ігнац Требіч-Лінкольн мав багато облич. І досі не відомо, яке з них було справжнім.

  Ігнац Требіч народився 4 квітня 1879 року в угорському містечку Пакш у родині ортодоксальних юдеїв. Требіч стверджував, що в дитинстві був ре­лігійним фанатиком, не вилазив з си­нагоги, по два дні на тиждень добро­вільно постив і ненавидів Христа (утім Требіч завжди був схильний до пере­більшення, розповідаючи про свої ду­ховні осяяння).

  Більш-менш достовірно відомо, що Ігнац чотири роки навчався у школі, да­лі  начебто екстерном пройшов курс гімназії. Згодом юний Требіч захопився наміром стати актором і один семестр провчився в будапештській Академії театрального мистецтва (його сім'я на той час переїхала до Будапешта).

  Природно, наміри Ігнаца обурювали його батька. Втім, це не завадило йо­му відправити сина в подорож Європою. Ігнац відвідав: Відень, Дрезден, Париж, Рим і Лондон. Там юнак по­знайомився із земляком, угорським хрещеним євреєм. Далі були зустрічі з християнськими місіонерами, після яких юдаїзм здався Требічу "непра­вильною" релігією.

  Повернувшись до Будапешта, Ігнац перестав ходити до синагоги, вважаю­чи за краще сидіти в кафе. Але ж тре­ба було і на щось жити! Ігнац кілька ра­зів попався на крадіжці кишенькових годинників і зрозумів, що не створе­ний для кар'єри злодія. Шлях журна­ліста здався йому набагато перспек­тивнішим.

  Поїздки Європою виявилося до­статньо, щоб 19-річний Ігнац дав во­лю уяві і заходився писати статті про вигадані власні пригоди в Північній і Південній Америці, про хмарочоси і джунглі, про свої зустрічі з Томасом Едісоном та вождями індіанців. Різні видання їх друкували.

  А на Різдво 1899 року в Гам­бурзі Требіч став християнином. У пресвітеріанському храмі він прийняв хрещення і вступив до протестантської семінарії. Там провчився близько року.

  З керівництвом семінарії у Требіча дійшло до конфлікту з приводу любовних листів, які йому надсилала дівчина на ім'я Маргарет Карол. Він зізнався, що це його наречена. Керівницт­во семінарії зажадало розірва­ти заручини. Требіч відмовився.

  Доктор Франк запропонував йому вихід: подвижництво в Ка­наді. Так Требіч опинився в Мон­реалі й став служити в місії, яка мала навертати у християнство російських, польських і румун­ських євреїв, що прибували до Канади. Водночас Требіч всту­пив на теологічний факультет університету Макгілла. Він ні­би так зачарував приймальну комісію, що одразу був зарахо­ваний на четвертий курс.

  Це може здатися неймовір­ним, однак у 1901 році Требіч та­ки отримав диплом і став най­молодшим канадським тео­логом. Тим часом, аналогічну місію серед євреїв вирішила відкрити в Канаді і Англікансь­ка церква.

  У Требіча дружина ось-ось ма­ла народити, а англікани плати­ли своїм проповідникам більше, ніж пресвітеріани. Требічу від­крилося світло істини: він усві­домив, що пресвітеріанство -хибний вибір, і перейшов у лоно англіканства. На Різдво 1902 ро­ку монреальський архиєпископ висвятив Ігнаца Требіча у сан диякона.

  Але коли тримісячна дитина Требічів захворіла і померла, Ігнац зрозумів, що ця холодна, напівпорожня країна була по­милкою і що жити потрібно в Європі. Диякон попросив у архиєпископа відпустку, з якої не думав повертатися.

  Потрапивши до Англії, він зу­мів зустрітися з архиєпископом Кентерберійським і дістав при­значення в невелику парафію у графстві Кент і прослужив у бід­ній сільській церкві кілька міся­ців. Тут помер його тесть, капі­тан німецького торговельного флоту, який залишив після себе чималий спадок. Тож наприкін­ці 1903 року Требіч відмовився від сану і вирішив пошукати ща­стя у політиці.

  Для початку Требіч змінив прізвище. Ще при хрещенні йо­му дали ім'я Тимофій, але для англійського вуха поєднання Ігнатіус-Тімоті Требіч звучало не набагато краще, ніж Ігнац Требіч. Тож він звернувся до суду і домігся дозволу зміни­ти прізвище на подвійне  Требіч-Лінкольн.

  У січні 1906 року на засіданні ліги, яка боролася за сухий за­кон, Требіч-Лінкольн познайо­мився із Бенджаміном Раунтрі. Раунтрі був шоколадним магна­том, який цікавився соціальною проблематикою. Требіч так вра­зив Раунтрі міркуваннями про природу бідності, що той зро­бив його одним зі своїх провід­них співробітників.

  Згодом Требіч-Лінкольн всту­пив до лав ліберальної партії і висунув свою кандидатуру на парламентських виборах в ок­рузі Дарлінгтон, де вже пів століття незмінно перемагали кон­серватори. Водночас почав про­цедуру переходу в британське підданство. Раунтрі вклав у його виборчу кампанію понад десять тисяч фунтів (нині це більш як півтора мільйона євро). Передвиборні плакати австроугорця прикра­шав слоган "Голос за Лінколь­на — голос за народ".

  У травні 1909 року Требіч-Лін­кольн став підданцем її Велич­ності. А у січні 1910 року із пе­ревагою 29 голосів виграв вибо­ри і посів місце в палаті громад британського парламенту.

  Требіч-Лінкольн вклав свої й позичені в Раунтрі гроші в наф­ту. Надалі справи щораз часті­ше вимагали присутності Требіча-Лінкольна спершу в Галичині, а потім у Румунії, куди він пере­містив свої інвестиції.

  Наприкінці 1910 року парла­ментська криза у Великій Бри­танії призвела до дострокових виборів. Требіч-Лінкольн не став брати в них участь. На той час він уже зрозумів, що політика бу­ла помилкою, і зосередився на кар'єрі нафтового магната.

  На Балканах Требіч-Лінкольн став співвласником і директо­ром чотирьох різних підпри­ємств. Але в якийсь момент йому не вистачило грошей на вне­сок за дві придбані компанії. Він втратив свої інвестиції, до того ж заборгував своєму компань­йонові десять тисяч фунтів.

  А тут ще почалася Перша сві­това. І Требіч зрозумів, що біз­нес на Балканах - помилка. Він повернувся до Великої Брита­нії і якийсь час працював на скромній посаді цензора у вій­ськовому відомстві - читав ли­сти, написані угорською.

  У лютому 1915 року Тре­біч-Лінкольн з'явився у Нью-Йорку. Почав заробляти на жит­тя публікацією антианглійських матеріалів. Тим часом Англія зажадала від Сполучених Штатів його видачі: Требіч-Лінкольн був звинувачений у підробці чека Раунтрі на суму 1100 фунтів.

  Експідприємця заарешту­вали, але це був дуже дивний арешт. Англійці не могли пода­ти докази його провини - мате­ріали слідства були на кораблі, який потопив німецький підвод­ний човен. Американці своєю чергою запропонували йому працювати над дешифруван­ням німецьких телеграм.

  Якщо вірити Требічу-Лінкольну, його кожного дня відводили до офісу, де він розшифровував повідомлення, а на ніч повер­тали до камери попереднього ув'язнення. Супроводжував йо­го детектив Джонсон, який не дуже переймався службовими обов'язками.

  Своє подальше ув'язнення Требіч-Лінкольн описує як не­скінченну вервечку вечірок з дівчатами в барах і готелях. Тоді ж він уклав договір з од­ним нью-йоркським видавни­цтвом на друк своєї книжки. І з рекламною метою приурочив свою втечу до появи її на рин­ку. Його бестселер називався "Одкровення депутата британ­ського парламенту, який став німецьким шпигуном".

  Технічно це була одна з най­легших втеч в історії. Требіч-Лін­кольн просто вийшов із номера готелю, де саме проводив час із детективом Джонсоном і повія­ми, проїхав кілька станцій мет­ро, викликав таксі й зник.

  У травні 1916 року Требіча схопили, заарештували і депор­тували до Великої Британії, де на три роки позбавили волі за шахрайство. 8 грудня 1919 ро­ку він був позбавлений британ­ського громадянства, за що зненавидів королівство і поклявся допомагати його ворогам.

  Уже 15 серпня 1919 року він якимось чином звільнився і ви­рушив на континент, до Німеч­чини. Свою дружину і двох си­нів він уже ніколи не побачить.

  У повоєнному Берліні Требіч-Лінкольн опинився без гро­ша в кишені і якийсь час пере­бивався з хліба на воду. Але тільки-но йому вдалося опублі­кувати статтю в газеті й заро­бити перші сто марок, він став ходити по кав'ярнях і скрізь го­ворити про любов до Німеччи­ни і ненависть до Англії.

  Так познайомився з по­трібними людьми полков­ником Бауером, генералом Людендорфом, генералом Лютвіцем, майором фон Штефані. Це були лідери патріотич­ного руху, які мали намір від­новити зневажену велич сво­єї батьківщини.

  У цьому колі Требіч-Лінкольн почувався як риба у воді. Він вступав то в одну, то в іншу пра­ву організацію. Його соратни­ками ставали німецькі націо­налісти, угорські монархісти і російські емігранти. Всі вони бу­дували фантастичні плани від­новлення довоєнних порядків у Східній Європі.

  10 березня 1920-го команду­вач військ Берлінського округу генерал Лютвіц пред'явив уря­ду ультиматум і перемістив свої частини до столиці. Почалися події, що увійшли в історію під назвою Каппівський путч. 13 бе­резня війська змовників, яких налічувалося до ЗО тисяч осіб, зайняли Берлін. Президент і уряд втекли. Формування но­вого уряду військові доручили цивільній особі - Вольфгангові Каппу. Ігнац Требіч-Лінкольн посів в уряді Каппа пост міні­стра цензури, до його функцій входило і керування пресою. Є цікава історія про те, як Гітлер, який робив перші кроки в по­літиці, прилетів з Мюнхена до Берліна підтримати повстання патріотів.

  Із кількома однодумцями він з'явився в одній з урядових бу­дівель і зустрівся там із Требічем-Лінкольном. Є версія, що саме з того часу колишній дия­кон став таємним фінансистом майбутнього фюрера.

  За даними німецького профе­сора історії Фрідріха Брондера, саме Требіч-Лінкольн передав партії Гітлеру гроші на купівлю газети "Уоікізспег ВеоЬаспїег". Націонал-соціалістична німець­ка робітнича партія придбала це видання наприкінці 1920 ро­ку за 60 тисяч марок.

  Згодом і сам Требіч-Лінкольн публікував там антиєврейські статті. Як стверджував Ф. Брондер, Требіч-Лінкольн інвестував і в економіку Третього рейху  так само, як на початку 30-х ро­ків минулого століття з власної волі робили впливові промис­ловці єврейського походження Фріц Мандель, Рейнольд Геснер, Ганс Прівін, Оскар Вассерман.
 

           У 1941-МУ ТРЕБІЧ-ЛІНКОЛЬН ЗАПРОПОНУВАВ НАЦИСТАМ ПІДНЯТИ 500 МІЛЬЙОНІВ БУДДИСТІВ НА БОРОТЬБУ З АНГЛІЙЦЯМИ.

 

   На тому етапі життя Требіч-Лінкольн симпатизував ідеям нацизму, він був зачарований харизмою Гітлера і сподівав­ся на його прихильність у май­бутньому  коли той прийде до влади. Водночас готував для се­бе запасні аеродроми. Він був членом 15 різних партій, рухів та організацій, у багатьох із них на керівних посадах.

Але зрештою у його свідомо­сті стався переворот. Він зро­зумів, що Захід — це помилка, і вирушив на Схід. Требіч зійшов на берег у Коломбо, пройшов 12 кілометрів пішки, постукав у во­рота буддійського монастиря і сказав, що хоче стати послуш­ником. Ченці були здивовані, але відмовити йому не могли.

  Требіч почав нове життя. Він вставав о шостій ранку, харчу­вався бананами і рисом, медитував під деревом, вивчав міс­цеву мову і буддистську філо­софію. Невдовзі, під одним із найзвучніших зі своїх імен -Чжао Кун - заснував власний монастир у Шанхаї.

  Відтоді як Требіч став буддистським настоятелем, ніхто більше не бачив його в європей­ському костюмі. Він до кінця своїх днів ходив одягнений як китаєць. Наприкінці 1930-х Тре­біч-Лінкольн розгорнув у китай­ській пресі кампанію за союз з Японією і за вигнання англійців з Індії. Водночас виступив із за­кликом зупинити японську агре­сію в Азії.

  Приблизно тоді ж став одним з найбільших у світі борців за справу миру і закликав піти у відставку уряди всіх країн, що беруть участь у війні (крім Япо­нії). Він погрожував урядам: як­що вони не припинять війну, на них впаде гнів таємного Прави­теля Світу.

  Але у 1941-му Требіч-Лін­кольн поновив свої контак­ти з нацистами і зацікавив їх планом підняти 500 мільйонів буддистів на боротьбу з англій­цями. Резидент гітлерівської розвідки на Далекому Сході штандартенфюрер СС Йозеф Мейзінгер повірив Требічу і став посилати в центр шифру­вання про перспективи буддистського повстання. Гімлер вельми зацікавився цією іде­єю. Але їй не судилося стати реальністю.

  У 1943-му у 64-річного Требіча почалися проблеми з кишківником, які вимагали хірур­гічного втручання. Він ліг на операцію у шпиталь у європей­ській.частині Шанхая. І не вий­шов звідти.

  Багато хто вважає, що смерть Требіча-Лінкольна не була ви­падковою. Одні звинувачують у ній британців, інші  німців та японців. Але доказів ні в ко­го немає. Неможливо сказати твердо, на кого Ігнац Требіч пра­цював насправді.

Дарія ВИСОЧИНА

Коментарі

Залиште своє повідомлення




Календар

Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лютий   Квітень »
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Історичні дати

Сьогодні: Свято Свободи у Києві. Найбільша в історії України (до Помаранчевої революції) демонстрація 107 років

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.