ГЕРОЇЧНА СІМ’Я ІЗ СКОБЕЛКИ
ГЕРОЇЧНА СІМ'Я ІЗ СКОБЕЛКИ
Історія повстанського руху на Волині знає безліч прикладів, коли святій справі боротьби за волю України присвячували себе не лише окремі добровольці, а й цілі родини. Однією з таких родин була сім’я Янюків із мого села Скобелка. В Григорія і Євдокії було десятеро дітей — шість синів і чотири дочки. Янюки внесли велику пожертву на вівтар незалежної України. Із шести синів лише найстарший Микита дожив до старості і помер своєю смертю.
Олександр як член ОУН за націоналістичну діяльність був ще в 1940 році запроторений на 25 років до ГУЛАГу, де від знущань і помер. Микола загинув в боях УПА з ворогами в 1944 році і місце його поховання не відоме. Володимир як член ОУН і за співпрацю з УПА в липні 1943 року разом з ще десятьма односельчанами-патріотами був страчений на шибениці в рідному селі гестапівцями. Євсей Янюк (псевдо “Морозенко”, “Підгайний”) був у 1943 році булавним підстаршинської школи імені Богдана Хмельницького на Волинській Січі, а потім — чотовим в сотні УПА “Чорноморця”, яка діяла на території Горохівщини.
3 січня 1945 року Євсея поранили у бою, і його, безпомічного, схопили енкаведисти в загазованій криївці. Разом з Євсеєм до смертної кари виїзною сесією військової колегії Верховного суду СРСР були засуджені ще два схоплених повстанці — Степан Цибуля-“Зубенко” і Омелян Кожа-“Груша”. Вирок виконали 20 січня 1945 року. Морозного дня на міську площу Горохова вивели учнів місцевої середньої школи, силою зігнали людей. На заздалегідь приготовленій шибениці на очах переляканих дітей і занімілих від жаху рідних та близьких їх і стратили. В останні хвилини перед стратою приречені патріоти ще встигли вигукнути “Слава Україні!”.
Наймолодший з Янюків — Федір — мав псевдо “Орленко” й очолював СБ Горохівщини. Його підступно схопили енкаведисти в засідці, яку вони влаштували в помешканні дружини страченого німцями його брата Володимира. Федір був сильним і відважним. Розповідали, що коли вперше його схопили енкаведисти в селі Рачин, то вчотирьох не могли його втримати. Він їх порозкидав від себе в сторони, а сам втік.
Енкаведисти знали про силу і відвагу Федора, вони боялись його навіть вже схопленого й закутого в кайдани. Коли його відвозили автомобілем з Горохова до Луцька, то всадили у мішок, зав’язали зверху мішка зав’язкою і так доставили до Луцької в’язниці. Через кільканадцять днів його розстріляли.
Дехто дивувався, чому батьків синів-патріотів не вивезли на заслання в Сибір, як це робили зі всіма іншими. А справа ось у чому. Сім’я Янюків жила на віддалі від села, під гаєм “Дібровою”. В 1941 році Григорій та Євдокія надали в себе вдома притулок шести пораненим червоноармійцям-полоненим, які залишились в німецькому тилу. Вони, ризикуючи своїм життям, як люди побожні, добрі і чуйні до чужого горя, виходили і вилікували цих червоноармійців. Це було відомо і енкаведистам. Вони оцінили благородство старих Янюків і обмежилися лише розправою над їх синами.
Георгій БЕЗЕМСЬКИЙ.
с. Скобелка Горохівського району.
