Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Свої новини

Коментарів: 0

Опубліковано: 14.01.2017 20:21  Автор: Всеволод

ОСТАННІЙ БІЙ ПОВСТАНЦІВ

...Їх немилосердно мало і меншає — невблаганно, поодинці. Відлітають на той світ, як журавлі у вирій, душі учасників Другої світової війни, що зі зброєю в руках визволяли Україну від різних поневолювачів. Дехто лишає по собі письмові, друковані свідчення, як от п. Василь Ромащук. Народився він 1926 р. у волинському селі Облапи. Невеличка, на півсотні сторінок, книжечка спогадів поручника “Чорноти”, яка вийшла у Запоріжжі, розповідає про дії вояків, загонів Української Повстанської Армії, зокрема на ковельських теренах.
     Нерідко у вир національних визвольних змагань йшли сім’ями. Так сталось і в облапській родині Ромащуків, де, окрім юного Василька, воював його рідний дядько, а зв’язковою — мати ...


Василь Сементух (сидить) та Олександр Карпук.

     Сам автор споминів опісля колимських митарств доживає віку в Запоріжжі. Як мовиться, біда усьому навчить: у молоді роки довелося видобувати вугілля в північних копальнях, стояти біля вогненної печі — металургом — там же... Тепер, коли “літа на зиму поверта”, у сни приходить колисковий край, ветеран щиро зізнається: “Хоча я живу над Дніпром, бачу красуню Хортицю, — одначе скучаю за нашою неповторною Волинню”.
     Варто додати: з 1992 р. пан Василь — біля керма Запорізького коша ОУН-УПА як заступник голови, а потім голова Кошової управи Братства вояків УПА.
     Пропонується уривок зі спогадів В.Ромащука, який дуже стисло відтворює завершальний період повстанської епопеї.
     Юрій Хвалюш.
     м. Луцьк.

    Після знищення УПА як військової сили на Волині, більша частина повстанців вела жорстоку боротьбу в підпіллі. Не на життя, а на смерть стояли досить довго. Так, крайовий провідник “Ярий” (Василь Сементух) аж до 1954 року. То мій дядько. А мати моя, Наталка Володимирівна Ромащук, була в нього глибоко законспірованою зв’язковою. Зі звітом до “Лемеша”, командира УПА після смерті Романа Шухевича, ходили “Марічка” і “Орлан”. Марічка потім у США написала в 28 томі Літопису ОУН—УПА, що “Ярий” на той час був провідником ОУН Волинської та Берестейської областей. Вона написала, що на неї “Ярий” справив добре враження. Вона його назвала “Останній із могікан”.

     Коли “Орлана” і “Марічку” підступно заарештували, вона в тяжку годину свого життя згадувала “Ярого”. Та його й боївки вже не було. Вся група на чолі з “Ярим” загинула. У селі Буцин Старовижівського району. В нерівному бою з у десятки разів переважаючим ворогом.
     Енкаведисти запалили хату, де знаходився “Ярий” з боївкою. Виходу не було. Дівчина засіла біля кулемета, прикриваючи відхід друзів з палаючої хати. А “Ярий” зі своїми побратимами відходив, відстрілюючись, у бік лісу. Ворог хотів узяти “Ярого” живим, стріляючи шквальним вогнем по ногах. Ворогам вдалося всіх трьох покласти. Була безвихідь. Та щоб не здатися живими в руки ворогові, вони вирішили покінчити з життям. Пролунало три пістолетні постріли. У той же час рухнула на хаті палаюча стріха і навіки замовкла славна дочка України. Відважна кулеметниця.
     А загинули: Василь Сементух, син Антона, псевдо “Ярий”, 1921 року народження, село Облапи; Степан Бабалицький, син Митрофана, псевдо “Христя”, 1923 рік народження; Олександр Корпун, син Мефодія, псевдо “Кравченко”, “Давид”, 1926 рік народження, село Ніци.
     Ця трагедія сталася 17 січня 1954 року. Вся група “Ярого” загинула з ним геройською смертю. Ворог торжествував — нарешті то була перемога над непокірною Волинню. І довго московсько-більшовицькі кати глумилися над мертвими героями. Возили їх по селах і щоразу перевдягали. Схилимо голови перед цими героями-мучениками, яких ворог боявся і мертвих, і мучив їх навіть після смерті. Слава їм!
     Василь РОМАЩУК.

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Жовтень 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вересень   Листопад »
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Історичні дати

Сьогодні: у Києві розстріляли Михайля Семенка та групу інших українських письменників. У Сандормосі цього ж дня розстріляно Антона Крушельницького — письменника, громадського діяча, міністра освіти УНР у 1919 році 84 роки

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.