Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Свої новини

Коментарів: 0

Опубліковано: 25.02.2016 22:14  Автор: Всеволод

На Тернопільщині загинув охоронець Шухевича

Михайло Миколайович Заєць (Заяць) псевдо: «Зенко», «Влодко», «Тарас», «Нестор»; народився 28 вересня 1921, с. Берлин, Бродівський повіт. Загинув 3 грудня 1952 року у селі Конюхи, Козівський район. Діяч УПА, охоронець командира УПА Романа Шухевича й автор унікальних спогадів про нього.

Народився в сім'ї Миколи і Теклі Заєць на хуторі Лісові с. Берлин, закінчив семирічну школу, жив при батьках, допомагав у господарстві. Ще юнаком Михайло включився у національне життя села, був членом товариства «Луг», вступив в ОУН.

 

За активну політичну діяльність разом зі старшим братом Володимиром (також членом ОУН, а пізніше вояком УПА, який під псевдом «Лісовий» діяв на теренах Брідщини; загинув 3 вересня 1950 р.) був ув'язнений польською владою в Березі Картузькій (1937–1939 роки). 1942 року вивезений у Німеччину.

 

Михайло Заєць — один із двох постійних охоронців Романа Шухевича, керівник охоронної боївки командувача УПА. Після його загибелі Заєць перебував біля Романа Кравчука на Золочівщині, останнього листа надіслав сестрі 29.01.1950 р.

 

Доля після 1950 року була довгий час невідома. Лише після 2005 в матеріалах Галузевого державного архіву СБУ знайдено, що вояк у 1951–1952 роках перебував в одній із кур'єрських груп Головного командира УПА Василя Кука, яка діяла на стику Тернопільської, Львівської і Станіславської областей. За даними, зібраними управлінням Міністерства державної безпеки в Тернопільській області, кур'єрська група, де діяв «Зенко», здебільшого переховувалась на стику Зборівського, Козівського та Бережанського районів Тернопільщини. 2 грудня 1952 року було розпочато чекістсько-військову операцію проти цієї групи, а наступного дня, 3 грудня Михайло Заєць і його товариш Василь Кузів («Орач») загинули в бою з пошуковою групою МДБ.

 

Далі повідомили: «Служба безпеки України. Державний архів. На Ваше прохання повідомляємо, що 3 грудня 1952 р. в ході чекістсько-військової операції з пошуку і захоплення кур'єрської групи „Байди“ на горищі одного з будинків села Конюхи Козівського району Тернопільської області було виявлено двоє бойовиків, які вчинили эбройний опір під час спроби їх захоплення і були вбиті.

 

При впізнанні було встановлено, що загинули „Зенко“ він же „Влодко“ — Заєць Михайло Миколайович, 1921 р.н., уродженець Львівської області, у минулому — керівник охоронної боївки командувача УПА Романа Шухевича, згодом — член кур'єрської групи командувача УПА Василя Кука та „Орач“ Кузів Василь Андрійович, 1922 р.н., уродженець Станіславської (Івано-Франківської області) — член кур'єрської групи командувача УПА Василя Кука.

 

Відомостей про місце поховання Зайця М. М. та Кузова В. А. у документі немає.

 

Підстава: Галузевий державний архів Служби безпеки України. — ф. 13. — Спр. 372. — Т. 69. — Арк. 186.» (з листа до дочки сестри І. М. Хименко (Заяць) від 25.07.07)

 

«Від голови сільради с. Конюхи Цідило Миколи Петровича (зі слів матері — Цідило Євгенії Яківни).

 

Опишу Вам ще з 1945 р… Пам'ятаю все, як сьогодні. Були в нас партизани ОУН, їх було четверо. Старший по роботі — Береза, Батько, Орач і Василько. Ми з мамою жили в селі на Заліссі — хуторі жили ще мамині сестри. Цих четверо партизанів приходили все на вечерю. Я була у бабусі своєї на Заліссі, і я те все знала, хоч мені було всього лиш 12 років. В 1947 році переходили ті хлопці (двоє з них) з Розгадівського лісу до Годова, москалі їх перестріли і Березу вбили, Василька важко поранили, але він вижив, тому що якийсь чоловік з Урманя вийшов в ліс за дровами і там його знайшов. Чоловік доглядав його, годував хлібом і молоком, так тривало цілий тиждень. Після одужання Василько пішов до своїх хлопців, тоді додали до них четвертого — Байду… Точно не знаю, але казали, що вони з Березою обидва двоюрідні брати з Хоростя. В 1949 р. у нас вдома в моєї мами влаштували всі четверо криївку (в стайні). Прийшли до криївки Проців Ганни Федорівни. Пробули в нас цілу зиму, вони не дармували, мали друкарську машинку і друкували якісь дані. Навесні вони ці папери носили десь далеко, але повернулися за два дні. А мамі моїй сказали, якби вони не вижили, то сказати, що всі записи вони занесли на останню точку.

 

То вже був 1950 р. На літо знову пішли до маминих сестер — Сушник Параньки і Федька та Холондович Євгенії та Йосипа. На зиму знову прийшли до нас, виконували записи, складали їх у трубочки, потім в рюкзак і так здавали.

 

Восени в селі Заруддя, вони договорились з колгоспним магазинником, що він дасть їм цукру на зиму. Попросив, щоб прийшли до нього на подвір'я. Вони тільки туди, а на них напали і застрілили Василька і Батька. Залишились тільки Байда і Орач, до них примкнув Нестор. У 1952 р. перед святом Миколая Нестор і Орач зайшли в село Конюхи і там заночували в Лаврінених. Їх там побачили ті, що збирали податок і „продали“ їх в Козову. Приїхали, обступили хату і стріляли… Але хлопці зробили героїчно: гроші, які були в них порвали на шматки; всі записи спалили; себе підірвали гранатами. Забрали їх обидвох до Козови, і ніхто не знає, де вони ділися. У серпні 1953 року вбили в Зборові Байду, і ще одного, якого я не знаю.

 

Як їх побили в тій хаті, то слідом по снігу пішли аж до Сушників на Залісся і заарештували Сушника і Холондовича.

 

Посудили всіх: Сушника Федька — 25 р., Сушник Параньку — 25 р., Холондовича Йосипа — 25 р., Проців Ганну — 25 р., Цаволика Федька — 10 р., Лаврінів Зіту — 25 р., Лаврінів Михайла — 25 р., Новоринський Микола — 25 р., Новоринська Марія — 25 р., Новоринський Василь — 10 р.

 

Після смерті Сталіна всі повернулися додому — по амністії.

 

З повагою Цідило Євгенія Яківна, жителька с. Конюхи.

 

І ще: Орач і Нестор були одягнені в зелених костюмах: кітіль і штани. Коли їх побили, енкаведисти викинули на сани і було ще видно з-під штанів білі кальсони (більйо). Енкаведисти здивувались, коли побачили одяг Орача і Нестора, бо вони думали, що партизани обшарпані і брудні.

 

На шапках в них були зображені тризуби. Вдягнені вони були, як на парад.» (з листа до дочки сестри І. М. Хименко (Заяць) від 23.09.07)

Інформація з відкритих джерел

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Березень 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лютий   Квітень »
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
    

Історичні дати

Сьогодні: у бункері біля села Сухівці Клеванського району Рівненської області загинув Ніл Хасевич. український графік, працівник референтури пропаганди проводу ОУН(б) на ПЗУЗ, член УГВР 69 років

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.