Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Свої новини

Коментарів: 0

Опубліковано: 05.12.2014 21:13  Автор: Всеволод

ПРИСЯГУ УКРАЇНІ НЕ ЗЛАМАВ — НІ В ОУН, НІ НА ФРОНТІ, НІ В ГУЛАГУ

Член ОУН і УПА, червоноармієць, політичний в'язень Луцької тюрми і ГУЛАГу — круті життєві віражі волинянина Дмитра Мулярчука можуть стати основою пригодницького кіносеріалу. У свої 93 роки він зустрічається із молоддю, ходить на Богослужіння до церкви, відвідує громадські заходи, уважно стежить за політичними подіями в Україні
     
     Леся БОНДАРУК
     
     Інакше долати виклики долі він не міг. Уся родина Мулярчуків (а в сім'ї було восьмеро дітей) у селі Забороль була осередком національно-патріотичного життя. У їхній хаті в міжвоєнний час розташовувалися товариства «Просвіта» і «Сільський господар», діти входили до дитячої організації «Пласт». За прикладом старшого брата Кузьми, який із 17 років очолював «Просвіту», Дмитро у 1936 році вступив до Організації українських націоналістів. «ОУН у нас була дуже поширена — понад 80 відсотків односельчан туди входило», — зазначає Дмитро Мулярчук. Рік сусідський товариш випробовував Дмитра перед тим, як йому запропонували ряди націоналістів — такі були правила вступу. Лише тоді, вночі, в Тарасовій долині села відбулося заприсяження на вірність Богу й Україні. «Оту присягу й ношу в серці все своє життя. Вона — мій поводир», — згадує Дмитро Уласович.
     У Луцьку тюрму на три роки ув'язнення засудила польська влада Дмитра Мулярчука за членство в ОУН. Відбував свій термін спільно з багатьма однодумцями, аж доки німці не розбомбили тюрму у 1939 році після нападу на Польщу. Тоді охорона всім засудженим до 4 років дала волю, інших перевели у спецтюрму для українців під назвою Береза Картузька.
     Але повернутись додому було нелегко — вслід за поляками прийшла радянська влада, яка одразу розпочала масові арешти оунівців. Тривалий час Дмитро переховувався у людей, у дворах, проте люта зима 1940 року примусила прийти в рідну хату. Ще й півночі не минуло, як у двері загрюкали енкаведисти і розпочали обшук. У френчі знайшли записку з піснею, де були слова «воскресне держава і Україна встане з тюрм». Це стало приводом до арешту. Дивовижна спритність молодому парубку дала можливість вирватися з хати і втекти. Якби не втік, то був би серед тих, кого НКВС розстрілював у червні 1941 року в Луцькій тюрмі. Сім'ю репресували і вивезли в Тюменську область, молодшого брата Володимира засудили на 10 років і відправили у ГУЛАГ.
     Знову рік Дмитро переховувався від людей, які думали, що його заарештували. Долучившись до підпілля ОУН, разом із групою волинян через Польщу перейшов у Німеччину. Спочатку в Австрії працював на прокладанні доріг у горах біля кордону зі Швейцарією, згодом у Берліні найнявся на пральну фабрику. А коли довідався, що радянської влади на Волині вже нема, то разом із іншими оунівцями повернувся на рідну землю.
     Із близьких у селі вже нікого не знайшов. У 1942 році одружився на сусідці Марії, яка також була пластункою і членом ОУН. Крім підпільної оунівської діяльності, Дмитро допомагав Українській повстанській армії.
     У 1944 році повернулася радянська влада й оголосила загальну мобілізацію. Дмитра і ще кількох хлопців примусово рекрутували в Червону армію, завезли в місто Татіщево. «Там ми ледь з голоду не повмирали, було так, що хлопці вішалися з відчаю. Але я вижив. Послали на фронт у Латвію. Перший Прибалтійський фронт. Я був кулеметником. Від звання старшого сержанта відмовився, бо присягу приймав в ОУН і не хотів, щоб свої вважали мене зрадником», — розповідає Дмитро Уласович.
     Невдовзі на фронті волинський кулеметник отримав важке поранення, через яке втратив кисть руки. Після лікування у госпіталі під Москвою 25 березня 1945 року повернувся в рідне село. Отримав нагороди за фронтову діяльність. У сім'ї Мулярчуків народилася донечка. Але сімейне щастя тривало недовго — у 1946 році радянська влада заарештувала Дмитра за те, що «був у банді ОУН». Знову сидів у Луцькій тюрмі, як і за Польщі, потім засудили на 10 років ув'язнення і 5 років позбавлення громадянських прав.
     У мордовських концтаборах часто дивувалися — фронтовик-інвалід війни і оунівець. Працював на прасуванні одягу для в'язнів, але й там брав участь в українському підпільному русі опору політв'язнів, який організовував самозахист від сваволі кримінальних злочинців.
     Майже через 10 років у 1955 році Дмитро Мулярчук був звільнений і висланий у Кемеровську область. Він приїхав у місто Кісельов, куди на довічне поселення була вигнана з рідної домівки його дружина і дитина. Марія Мулярчук на поселенні працювала дояркою і заслужила пошану за старанність. «Марусю, Мітька йде!» — кричали виселені односельчани, а вона бігла назустріч, тримаючи на руках уже величеньку дівчинку, і плакала від щастя, що вони знову разом.
     Їх уже ніхто не чекав в Україні. 14 років прожили в засланні. Дмитро Мулярчук працював на залізниці, здобув авторитет за сумлінну працю і повагу серед друзів. Зумів повернути свої документи і нагороди, вилучені під час арешту в 1946 році. Але душа прагнула повернутися в Україну.
     Квитком додому стала хата. За допомогою друзів зумів побудувати добротну садибу з садком і криницею на подвір'ї. Продав, а за виручені кошти поїхав з сім'єю на рідну Волинь.
     У Луцьку як колишній фронтовик отримав ділянку землі й знову побудував хату. У ній мешкає й донині. Понад 20 років тому померла дружина. Він часто з любов'ю згадує її дивовижно життєрадісний характер і силу духу. 10 років жив самотньо, а потім запросив у будинок внука і внучку. Так і живуть понад десятиріччя разом. Дмитро Мулярчук тішиться правнуками і вірить, що вони житимуть у такій Українській державі, про яку він мріяв у рядах ОУН.

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Жовтень 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вересень   Листопад »
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Історичні дати

Сьогодні: Угорське повстання. У Будапешті спалахнуло антикомуністичне повстання. Того ж дня радянські війська отримали наказ про вторгнення в «братню країну», щоб придушити спротив. За два тижні боїв загинуло понад 2,5 тис. угорців і 720 радянських солдатів. 65 років

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.