Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Свої новини

Коментарів: 0

Опубліковано: 21.08.2014 23:11  Автор: Всеволод

ДВОЄ БРАТІВ 10 РОКІВ ПРОВЕЛИ У КРИЇВЦІ

Цю трагічну історію я почув від журналіста та краєзнавця з містечка Гоща Рівненської області Спиридона Кравчука. Двоє рідних братів із 1944-го по 1954 рік переховувалися у схроні, який викопали в клуні свого дядька Івана Москальчука на хуторі Зарічка біля села Тудорів (сучасна назва — Федорівка) Гощанського району. І прирекли себе на довічне ув'язнення.

  На фото: Спиридон Кравчук демонструє нам місце, де сталася страшна трагедія.

Кость ГАРБАРЧУК

ПРОСИВ У БОГА СМЕРТІ, А ТОЙ ЧЕКАВ СПОКУТИ
     …Разом зі Спиридоном Кравчуком, який через власну душу пропустив цю трагедію і написав книжку «Пекуча сльоза», їдемо на закинутий хутір. Від дерев'яних селянських хатинок нічого не залишилося. Про те, що тут колись жили люди, нагадує тільки старезний зарослий сад.
     Підходимо до могили-криївки. За словами Спиридона Гнатовича, коли він оприлюднив цей факт, на місці клуні встановили хрест і щороку проводять заупокійний молебень.
     — У цьому випадку ще раз підтвердилася відома істина: все таємне рано чи пізно стає явним, — розмірковує краєзнавець. — Знаю, що 90-річний Іван Москальчук, їхній дядько, просив у Бога смерті, але якась невидима сила тримала його на білому світі. Всі ровесники і навіть значно молодші давно відійшли, а він жив вовком на хуторі у старенькій хатині. Кажуть, рідко хто до нього заходив, бо дуже був нелюдимий, завжди сердитий і непривітний. Хвороби допікали. Але ще більше знемагав від болю душевного, що загубив два молоді життя.
     Певно, й далі мовчав би, якби совєти залишилися. Але в незалежній Україні захотів, щоб люди знали правду. Зізнався у всьому племінниці Анастасії Євчук — і помер.
     З розповіді дослідника Спиридона Кравчука дізнаємося, що в Іванового двоюрідного брата Андрія Москальчука та його дружини Ганни було двоє синів — Логин 1920-го та Яким 1922 року народження. Гарні хлопці, міцні та працьовиті, не якісь там пройдисвіти чи бандити. А ще справжні патріоти. В роки нацистської окупації водилися з бульбашами, рятували хлопців та дівчат зі свого села від німецької каторги. Логин писав та розповсюджував листівки проти німців та більшовиків.
     У січні 1944-го, коли радянські війська зайняли Тудорів, розпочалися арешти українських патріотів. Серед перших енкаведисти схопили керівника місцевої «Просвіти» Олександра Оксенчука. Шукали й Логина Москальчука, його першого помічника та найкращого друга.
     На всі запитання односельчан та військкомату, куди зникли їхні сини, мати й батько тільки розводили руками. Згодом розпустили чутку, що хтось бачив їх аж у Карпатах. Хоча насправді деякий час вони переховувалися у своїй хаті. Та коли почастішали облави, батько домовився з дружиною двоюрідного брата Івана Москальчука Ганною, щоб вона прихистила небожів. Думалося, на кілька тижнів, а виявилося — на роки.
     
     ЗАРАДИ ШАНИ ВІД ВЛАДИ ПОЖЕРТВУВАВ ЖИТТЯМ ПЛЕМІННИКІВ
     Дядько Іван Москальчук повернувся з війни в червні 1945-го. Спочатку знехотя, та все-таки погодився переховувати племінників. За це їхній батько Андрій заплатив двоюрідному братові царськими червінцями, які успадкував.
     У клуні викопали та облаштували добротну криївку. Тоді чекісти часто влаштовували облави та навідувалися на хутір, але садиби фронтовика, якого вважали своїм, не зачіпали. Він завжди щедро їх пригощав та добряче поїв самогонкою. Після одного з візитів непроханих гостей Іванова дружина раптово злягла і за кілька днів померла — серце не витримало життя в постійному страху.
     Мати Ганна, щоб не викликати ні в кого підозри, лише раз на тиждень з дозволу Івана провідувала хлопців, приносила харчі. Але 1947-го батьків Логина та Якима вивезли до Сибіру, адже радянська влада вважала, що їхні сини воюють в УПА. А через чотири роки в село надійшла сумна звістка, що в Молотовській (нині Пермській) області на засланні помер їхній батько Андрій Москальчук.
     Десятиліття прожили в криївці брати. На думку Спиридона Кравчука, перед радянською владою вони мали ще один гріх — не пішли на фронт — і неодноразово хотіли з'явитися з повинною. Але дядько Іван повсякчас лякав їх каторгою.
     …Стоїмо біля могили, і я намагаюся відчути, про що думали ці хлопці, в яких криївка забрала молодість, силу і здоров'я, ці молоді чоловіки, які живцем закопали себе в землю? Які мали мрії та сподівання? Адже ще під час війни Яким зустрічався з дівчиною, яка до 1947 року чекала його, а тоді вже вийшла заміж…
     — Через рік після смерті Сталіна, у 1954-му, вони збиралися виїхати на Донбас, хотіли влаштуватися на шахті й таким чином заховатися у величезному Радянському Союзі, — продовжує Спиридон Гнатович. — Тоді чимало людей із Західної України вирушали в ті краї. А на випадок, якщо їх упіймають, Логин та Яким придумали, що казати на допитах, аби не видати свого дядька.
     Наївні та романтичні, вони не врахували того, що ситуація докорінно змінилася. Іван Москальчук уже керував колгоспною бригадою, став шанованим радянською владою трудівником. Навіть нагороду мав отримати за сумлінну працю. Тому й злякався, коли розповіли про свої наміри, — зачинив братів у криївці, і вони задихнулися. Відтак засипав їхні тіла землею, зарівняв усе, щоб ніхто не здогадався, а клуню розібрав.
     Про Логина та Якима Іван Москальчук нікому не розповідав. Боявся, що радянська репресивна система згноїть його в таборах, і до смерті потерпав від мук сумління.

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Грудень 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Листопад   Січень »
  
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
  

Історичні дати

Сьогодні: Гнідавський цукровий завод (нині ПАТ «Гнідавський цукровий завод») випустив першу продукцію 63 роки

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.