Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Свої новини

Коментарів: 0

Опубліковано: 02.05.2014 10:23  Автор: Всеволод

ПЕРЕДАВ У СПАДОК ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ

Наш народ ніколи не зазіхав на чужу територію, не прагнув вивищитись над будь-якою нацією, не виказував нетерпимості до культурних і духовних цінностей інших народів. Навпаки, сам постійно зазнавав болючих ударів мілітарних, соціальних і морально-психологічних

 На фото: Подвиг Володимира Герасимчука не забули нащадки.

 Сіма КОРДУНОВА
     

    Натомість слова «Україна», «український» викликали лють у наших поневолювачів. Для одних ми були «бидлом», для інших — «малоросами», «хохлами». З плином часу до цього ряду додалися «куркулі», «петлюрівці», «вороги народу», «буржуазні націоналісти» і т. д.
     Після відродження України як самостійної, незалежної держави дуже розсердився на нас колишній «старший брат» і тепер кидає нам в обличчя: «націоналіст» (в найгіршому розумінні цього слова), «екстреміст». І з неприхованою люттю — «бандерівець» і «фашист».
     Звернімося до визначення цих слів за старими і новими словниками, на які всі маємо орієнтуватися. Отож:
     а) «націоналізм — рух, спрямований на боротьбу за незалежність нації, народу проти іноземних гнобителів»;
     б) «рух за збереження і розвиток національних традицій, культури, мови, літератури, мистецтва і т. д.».
     Ось, виявляється, у чому справа: не хоче «старший брат», щоб ми мали свою мову і свою духовність, без цього нас легше знову повернути в слухняні малороси. Тому й накидає нам найгірше розуміння слова «націоналізм»:
     в) «ідеологія й політика в царині національних відносин, яка проповідує зверхність національних інтересів над загальнолюдськими, панування однієї нації за рахунок пригнічення іншої, розпалює національну ворожнечу».
     Але ж це вже ваш націоналізм, пане Путін! Пам’ятається, в одній із передач по телебаченню ви так і заявили: «Да, я — националист». У тому не було б нічого поганого, якби ваш націоналізм не був явним шовінізмом, на який спирається фашизм. А що це є саме так — свідчать ваші збройні сили в повній готовності до війни, які впритул підійшли до кордонів «братньої» України і вже окупували Крим.
     На жаль, немає ще в жодному словнику такого слова, яке б умістило несусвітню брехню, єзуїтську підступність, найогидніший цинізм та імперську зажерливість. У народі про таке явище кажуть — «нечиста сила».
     Окрема мова про слово «бандеровец». Бандерівці — це народні месники, які в роки Другої світової війни організувалися в УПА — задля захисту свого народу від двох найсильніших хижаків світу — німецьких нацистів і совєтських комуністів. Це була армія істинно народна, бо утримував її народ, який не мав своєї держави, а лише боровся за її відновлення.
     У моєму рідному селі Лаврів Луцького району в Українську повстанську армію пішла вся свідома молодь. У боях з окупантми загинуло понад 100 молодих хлопців і дівчат. А ще скільки було засуджено і відправлено на каторгу в різні концтабори! Далеко не всі повернулися на рідну землю.
     Усі вони варті незгасної пам’яті та найкращих слів. Про кожного з них можна писати спогади, які будуть частиною української історії, але розповім коротко лише про одного, який 17 березня минулого року відійшов у інший світ. Це колишній житель Лаврова Володимир Андрійович Герасимчук.
     У 1943–му, маючи 19 років, вступив до лав УПА одразу після битви упівців з частиною німецького гарнізону, який розташувався в колишньому панському маєтку. І почалося партизанське життя. Спочатку доводилось переправляти пошту, згодом — зброю в «Колківську республіку». Потім як охоронець супроводжував командира Дубового в різні місця розташування партизанських частин. Доводилось відбивати у совєтських партизанів–федоровців награбовану худобу і повертати її селянам.
     Взимку, перед святом Водохрещення, на Рівненщині відбувся гарячий бій із німецькими частинами. Хлопці поскидали верхній одяг. Незчулися, як застудилися. Лікувалися у військовому шпиталі в селі Красне на Рівненщині. Тут на них несподівано наскочили совєтські партизани. І знову — бій. Вимушено доліковувався вдома, у криївці, «схроні», як було прийнято казати. Там і заарештували енкаведисти. Зібравши понад десятеро полонених, повели пішки до Луцька. Коли дійшли до могилок, перескочив через огорожу і втік. Відсиджувався до вечора на ялині між густим гіллям.
     У бою з регулярним совєтським військом під селом Золочівка був поранений. Вірогідність того, що вдасться уберегтися від арешту чи й смерті, зменшувалася з кожним днем. Єдиною можливістю легалізуватися було йти в совєтську армію — такий наказ отримав від Проводу УПА. Отож послухався… А в армії заарештували за доносом земляка. Кинули до кримінальних злочинців. Був засуджений за ст. 58 і відправлений у «Берлаг», у бухту Ваніно. Згодом перевели на Колиму. Додому повернувся аж у 1967–му на порожнє місце з підірваним здоров’ям…
     Це — типовий життєвий шлях колишнього воїна УПА. І слова «націоналіст» та «бандерівець», які часто чуємо тепер від недолугих проросійських «единонеделимцев» чи інших невігласів, не можуть принизити їхньої гідності. Навпаки — вони підносять її до рівня високої духовності. Бо і в Святому Писанні сказано, що немає більшого подвигу, як віддати життя своє за друга свого. А ці воїни віддавали життя, здебільшого молоде, за те, щоб Україна та її народ не зникли з обличчя нашої Землі. Сьогоднішня молодь на революційному Майдані — це паростки засіяних ними зерен любові до своєї Батьківщини.

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лютий   Квітень »
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Історичні дати

Сьогодні: Генерал Павло Скоропадський на Всеукраїнському з'їзді хліборобів у Києві проголошений Гетьманом України. 106 років

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.