Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Свої новини

Коментарів: 0

Опубліковано: 02.05.2014 10:18  Автор: Всеволод

ЧОМУ МИ НЕ ВІДСТОЮЄМО ІСТОРИЧНУ ПРАВДУ?

Перед зустріччю президентів України та Польщі у Павлівці 2003 року я опублікував статтю в газеті «Волинь» про те, що 12 липня 1943–го у костелі цього села було вбито 39 поляків. Не 186, як писала колись «Радянська Волинь», не 222, як запевнили 2000 року польські історики Сємашки, і не 300, як скаже перед усім світом 11 липня 2003 року польський оглядач Філіпович, а 39, що я документально встановив. Це теж дуже багато. Постраждали мирні люди ні за що, але для чого роздмухувати ворожнечу, збільшуючи кількість невинних жертв?
     
     Ярослав ЦАРУК, історик, краєзнавець, Почесний громадянин Володимир– Волинського району

 Пригадую, що 2000 року в Польщі вийшла друком книга Владислава та Єви Сємашків (батька й дочки) «Людовбивство поляків на Волині українськими націоналістами і ОУН — УПА», де вказано, що у Володимир–Волинському районі від рук українських селян й ОУН та УПА загинуло 2446 громадян польської національності, а українців постраждало лише 69 осіб. У результаті кількарічної копіткої пошукової роботи я встановив, що на терені Володимир–Волинського району внаслідок сутичок загинуло близько 700 поляків, натомість українців — 1 244 особи, і їхні прізвища, імена та місця захоронення з'ясовано. Ще зо 200 прізвищ загиблих залишилися невідомими. Можу впевнено сказати, що поки у Володимирі–Волинському та районі порядок охороняла українська поліція, то був спокій. Українці пішли в УПА, щоб бити ворога, і німці набрали поліцаїв із польських громадян. Уже у квітні 1943 року польські воєнізовані загони провели винищувальну акцію в селі Красний Сад Горохівського району,  20 травня вбили 12 людей у селі Нехворощі та 9 — у селі Хмелів. Не пощадили ні дітей, ні жінок, ні старих. Двори пограбували і спалили.     5 червня 1943 року напали на село Сундову (нині — село Бубнів Іваничівського району), де постраждало 22 особи. У 1996 році я зустрівся з жінкою, яка була тоді поранена, і вона розповіла про той день, показала могили рідних. Був ще один напад на це село 30 червня 1943 року, коли закатували 5 чоловік, а іншим вдалося втекти. І почалися криваві жнива, які нищили два народи.
     … У 2003 році парламенти України та Польщі прийняли спільну заяву про примирення, а президенти Кучма і Кваснєвський сказали довгоочікувані слова: «Пробачаємо і просимо пробачення». Але деякі польські політики й далі загострювали відносини. Уже 28 грудня 2009 року сеймик Підкарпатського воєводства у Польщі одноголосно ухвалив рішення, в якому назвав взаємну різанину на східних кресах геноцидом стосовно поляків. І ось до 70–річчя Волинської трагедії поляки в односторонньому порядку повернулися до болісного питання: сенат Польщі ухвалив заяву, в якій трагічні події на Волині названо «етнічною чисткою з ознаками геноциду». Сусіди не хочуть визнавати антиукраїнські акції з боку польського підпілля, славлять Армію Крайову і засуджують Українську повстанську армію.
     У пам'яті українців чимало страждань, образ, знущань, яких зазнали від поляків після Першої світової війни, що й, зрештою, спричинило вибух. Я тільки нагадаю про табори для вояків УНР та УГА, пацифікацію в Галичині 1930 року, катівні Берези Картузької, операцію «Вісла». Із 1732 загальноосвітніх шкіл у Західній Україні за Польщі лише 11 були українськими. Приблизно з 1935 року українець не мав права купити землю, бути офіцером, торгувати. Принижували нашу мову, раз у раз закривали та руйнували українські храми. Лише 1938 року на Холмщині було знищено 136 православних церков, каплиць, молитовних будинків. А українські землі віддавали осадникам. Чому не засуджено акцію знищення близько 600 вояків–галичан на Верецькому перевалі в березні 1939–го? Чи акцію винищення українців у 1941—1942 роках на Холмщині ще задовго до 12 липня 1943–го? У 1945 році вбито      15 420 українців у Холмському, Грубешівському, Томашівському повітах. Під час операції «Вісла» депортовано 482 880 українців.
     Із часу проголошення незалежності України до нас приїжджають громадяни Польщі й ушановують пам’ять невинно вбитих родичів. Це нормальні відносини. Однак у всьому християнському світі хрести встановлюють на кладовищах, натомість приїжджі гості чомусь розташовують їх на роздоріжжі села чи біля головної дороги, щоб видно було здалеку. Через рік–два після цього на хресті з’являється табличка з написом, коли і скільки загинуло в цьому селі поляків. Такий хрест стоїть при дорозі біля села Верба Володимир–Волинського району, де колись була польська колонія (Антонівка), на ньому вказано, що загинуло 100 поляків. На перехресті, як повертати на Охнівку, на хресті зазначено, що у Вербі загинула 161 особа, хоча самі жителі села згадують про чотирьох. Посеред Жовтневого на табличці написано, що жертв було 69, хоча селяни пам’ятають 12 прізвищ. При в’їзді до села Свійчів на хресті вказано цифру 196, хоча старожили стверджують, що мало бути 16. Так само є хрести з написами і в інших селах, зокрема, й Іваничівського, Локачинського, Турійського та Любомльського районів. Невже сільські ради давали дозвіл встановлювати хрести з такими написами?
     Щороку наші сусіди у складі делегацій приїздять на автомобілях, автобусах, везуть телебачення та радіо і на весь світ розповідають, які то вандали, варвари українці й що нема на них кари. Чому держава, обласна рада, громадськість залишаються осторонь цих гострих питань, не відстоюють честі та гідності українського народу, зрештою, не поширюють історичної правди

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лютий   Квітень »
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Історичні дати

Сьогодні: відділ УПА розбив табір полонених в Ковелі і тюрму. Визволено багато полонених. 81 рік

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.