Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Свої новини

Коментарів: 0

Опубліковано: 07.04.2014 13:02  Автор: Сойка

АВСТРІЄЦЬ ПРИСВЯТИВ ЖИТТЯ УКРАЇНІ

На стіні експозиційної зали Затурцівського меморіального музею В'ячеслава Липинського — великий портрет молодого симпатичного чоловіка в папасі й накинутій на плечі бурці, під якою — кітель військовика. Оригінал цієї фотографії потрапив до нас аж з-за океану: його передала завідувачу музею Віталію Кушніру донька відомого українського поета і громадсько-політичного діяча Остапа Луцького

 

На фото: Василь Вишиваний – він же Вільгельм-Франц Лотрінген Габсбург.

 

 Наталя ГАТАЛЬСЬКА, провідний науковий співробітник Затурцівського меморіального музею В'ячеслава Липинського
     
     Хто ж ця загадкова для більшості українців людина і чому її місце поруч із портретами Павла Скоропадського і В'ячеслава Липинського? Який стосунок вона має до Волині?
     Із нечисленних джерел, доступних рядовому читачеві, можна довідатися, що це одна з найяскравіших фігур Української революції, командир Армії січових стрільців (УСС), австрієць, який Україну називав своєю другою Батьківщиною, племінник останнього австрійського імператора і короля Угорщини Карла І — Вільгельм Габсбург.
     Вільгельм-Франц Лотрінген Габсбург народився 10 лютого 1895 року в м. Поло на території Італії. Згодом із родиною проживав у маєтку Живець під Краковом. Батько архікнязя був людиною військовою, адміралом королівського флоту.
     Велике бажання пізнавати світ привело 14-річного хлопця в Українські Карпати, щоб довідатися про життя і побут гуцулів. Проживаючи інкогніто серед цих людей, юний Габсбург відкрив для себе великий, гордий і поетичний народ.
     Після реальної школи Вільгельм Габсбург 1915 року закінчує Віденську військову академію, а відтак у 20 років стає кадровим офіцером австро-угорського війська. Вільгельм отримав блискучу освіту. Молодий офіцер вільно володів німецькою, італійською, англійською, французькою мовами, пізніше легко і залюбки вивчив українську.
     Початок служби припав на період активної участі австро-угорської армії в Першій світовій війні. Габсбурга було призначено у 13-й уланський полк, який складався переважно з українців Золочівщини. Щоб краще порозумітися зі своїми солдатами, юний командир почав вивчати українську мову. Читати українською навчився у 1914 році, і першою книгою була «Мала історія України» М. Грушевського. Охоче співав українських пісень. Якось один із жовнірів привіз у подарунок своєму командирові вишивану сорочку, яку Вільгельм любив одягати під кітель. З того часу отримав псевдонім Василь Вишиваний, яким потім підписував свої листи й літературні твори.
     Але, крім чисто зовнішніх атрибутів, які засвідчували його приналежність до українського народу, Вільгельм Габсбург був справжнім, щирим і відданим патріотом України. Будучи вхожим у вищі кола австрійського уряду, він активно і послідовно відстоював інтереси українців. Під час служби у війську в період революції перешкоджав доступними йому засобами австрійським та німецьким частинам грабувати місцеве населення, вчиняти жорстокі розправи над цивільними.
     Як один із командирів стрілецького війська побував зі своєю сотнею на Запоріжжі, Дніпропетровщині, в Єлисаветграді (нинішній Кіровоград), на Буковині. Волинь теж займає значне місце в біографії Вільгельма Габсбурга. Це — Ковель, Голоби, Кошари, Луцьк, Олика, Цумань, Рожище, Сильно, Колки, Чорниж, Берестяни, Берестечко, Свинюхи (нинішнє село Привітне Локачинського району). Габсбург часто згадує Волинь («Волинщину») у зв'язку з організацією шкільництва січовими стрільцями на теренах, підконтрольних австрійській армії. Одному з адресатів пише: «...працюватиму над тим, щоб українські (державні) школи прийшли до Волині». В іншому листі: «Поїхали до Волині на відкриття школи».
     Щирі, проте не прості стосунки архікнязя і з В'ячеславом Липинським. Познайомились вони під час перебування нашого земляка у Відні на посту Повноважного Міністра і Посла України в Австро-Угорщині 1918 року. З того часу два політики активно спілкувались особисто, а також через листування. Маючи одну мету своєї діяльності — вільну соборну Україну, кожен із них тактику боротьби бачив по-своєму. Нестримний, гарячий Габсбург з юначим максималізмом стверджує: «Свобода або смерть!» Більш стриманий, поважний дипломат Липинський, старший на півтора десятка років, веде виважену політику. Проте обидва засвідчують один одному глибоку повагу.
     Актуальними й на сьогодні залишаються думки молодого політика про значення єдності українського народу («Єдність робить нас сильнішими»), про «теперішню політичну пропасть, яка ділить галичан і наддніпрянців: я вважаю це страшним злочином, бо між обома частями нема ніякої різниці!». Цікаві пропозиції Габсбурга щодо земельної реформи, зокрема, про безкоштовну передачу землі селянам у приватну власність.
     А загалом Василь Вишиваний — постать рідкісна в нашій історії, цікава і багатогранна: хоробрий військовий та оригінальний політик, романтичний поет і громадський діяч. Позбавлений батьківсь кого спадку за свій політичний вибір, він тривалий час змушений жити у Франції. «Мені тільки 25 років, а я так багато морально і душевно пережив. Я людина без батьківщини, без дому, покинутий і, як Габсбург, можливо зненавиджений...моє «все» — віра у вільний Український Нарід. Цією вірою я живу...» Підтримуючи зв'язок з українськими емігрантами-патріотами, з українським націоналістичним підпіллям, полковник Василь Вишиваний палко закликає: «Зараз повинна уся українська нація підвестись, як один, інакше з нами усе скінчено!... Сміливіше! — треба діяти. Справедливість ще повинна перемогти!» Слова, виголошені майже сто років тому, на жаль, дуже по-сучасному звучать сьогодні.
     У 1947 році радянські спецслужби у Відні заарештували Василя Вишиваного. Він був засуджений за любов до українського народу на 25 років каторги, яку відбувати не довелось: помер у лікарні Лук'янівської в'язниці міста Києва 18 серпня 1948 року. Місце захоронення не відоме.
     Цими днями осередок Просвіти «Джерело» при Затурцівському меморіальному музеї В'ячеслава Липинського провів літературно-мистецький вечір з нагоди Міжнародного дня рідної мови «Притягальна сила українського слова». Одну сторінку його було присвячено і Василю Вишиваному, ім'я якого Дмитро Донцов ставив поруч з іменами Павла Скоропадського, Симона Петлюри, Миколи Міхновського, Євгена Коновальця, Юрія Тютюнника.

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Листопад 2021
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жовтень   Грудень »
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
     

Історичні дати

Сьогодні: Львівському журналі «Зоря» вперше вийшов друком вірш 13 — річної Лесі Українки «Конвалія». 137 років

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.