Вхід на сайт


Реєстрація на сайті


Свої новини

Коментарів: 0

Опубліковано: 16.12.2013 12:38  Автор: Всеволод

ПОЛЯКИ БУЛИ ЗАОДНО З НІМЦЯМИ

Шановна редакціє! Останніми роками я, корінний волинянин, уродженець села Жорнище тоді Олицького, а нині — Ківерцівського району, де й виростав, живу в Києві. Але це не заважає мені постійно підтримувати зв’язки із земляками та слідкувати за найбільш цікавими для мене публікаціями на сторінках газети “Волинь”. Сьогодні ж узявся за перо, щоб долучитися до тих багатьох свідчень людей, котрі пам’ятають трагічні події на Волині, що їх тенденційно, на мою думку, названо “волинською різаниною”.
     Адже саме вже така назва передбачає винною в тому, що тоді коїлось, лише одну сторону. І прислуговує сучасним польським шовіністам, котрі в усьому звинувачують ОУН—УПА, відводячи польській стороні виключно роль потерпілої. Чомусь здається, що саме багатолітнє замовчування правди про ті події за часів СРСР, яке незрозуміло з яких причин до останнього року тривало і в незалежній вже Україні, спонукало декотрих польських політиків до спроби звинуватити волинян в геноциді і поставити Україну на коліна. Тепер, вважаю, треба, щоб кожен, хто хоч щось може посвідчити про “різанину” і справжні її причини, сказав своє слово і тим посприяв остаточно з’ясувати те, що діялося на Волині насправді і що це спричинило.
     Мені в 1943 році було одинадцять літ. І хоч не все із того, що коїлося, міг розуміти, однак дещо і сам бачив, а багато чув та запам’ятовував. Отже, розповім лише про те, що знаю і що було мені близьким. Мої батьки мешкали у Жорнищах. Хата стояла на краю села, яке межує із селами Рівненської області, що теж є історичною Волинню. Метрів за 200 на захід від нашого двору був відновлений окупаційною владою маєток польського пана Ожешка, землі якого розкинулися включно до села Бакорин Млинівського району Рівненської області. З південного боку за півкілометра від нас була польська колонія Наротувка, підпорядкована селу Певжа того ж району. Мешкали у ній поляки-“старожили” Квятковський, Петрик, Гереляк, Скепижепа, Мержинський, Каспшак і троє Тарногурських із сім’ями. У 20-их роках минулого століття поряд із ними поселилися (не знаю, на чиїй землі) поляки Марциняк, Фудзік, Тобяш, Баран, Остап’юк, Воляк. Говорили, що вони отримали там земельні наділи як добровольці “первшей бригади” Пілсудського.
     Колишніх добровольців Піл-судсь-кого “визволителі”-більшовики вивезли у Сибір взимку 1940 року. Решта поляків мешкали на обжитих місцях. Влітку 1943 року в Жорнищах поширилися чутки про недружні стосунки між українцями і поляками, але “наших” колоністів ніхто не турбував. У червні вони самі виїхали в Олику, що була районним центром. Подалися в Олику і поляки з ближчих до нас колоній Станіславувка (біля Хорлуп) та Копишувка (біля Покащева). Виїхав також пан Ожешко.
     У Бакорині ще залишався поляк-“старожил” Вонсович, а в Наротувці — Квятковський. Вони спокійно віджнивували і перебралися до Олики у вересні 1943 року, хоч сусіди-українці рекомендували залишатися. А пізнішої осені всі виїхали в Польщу. Їхніх будинків ніхто не громив, не палив, не розтягував. Простояли так до 1945 року, аж поки не поселились у них депортовані з-за Бугу українці. Ось такою була насправжки українсько-польська “різанина” довкруг Жорнищів, хоч і підпілля ОУН тут діяло, і загони УПА були.
     Але не можу не згадати про інший історичний епізод. За кілометрів 8—10 від нас було велике село Малин Млинівського району. Жили в ньому переважно чехи, оскільки то була чеська колонія. У червні 1943 року група невідомих озброєних людей (пізніше говорили, що то були червоні партизани, які діяли під маскою упівців) забрали із млина в тому селі все зерно. Німці проводили в цьому зв’язку розслідування, але, нічого не з’ясувавши, вирішили розправитися з селянами.
     13 липня 1943 року гітлерівський каральний загін разом із польським поліційним батальйоном прибули в Малин. Спочатку поводилися мирно, навіть пообідали в деяких господарів, а потім облавою зігнали людей до церкви, до клуні одного господаря та в колишнє приміщення гміни. Там і спалили живцем загалом 760 ні в чому не винних чоловіків, жінок, дітей. Потім грабували й палили оселі. Якщо когось знаходили у схованках, вбивали на місці.
     Між чеських колоністів був знаний на всю округу ветлікар Влодко Мендлик. Карателі залишили його живим, але сім’ю Влодкову спалили. Коли ж відходили з Малина, то гнали за собою величезну череду награбованої худоби, доглядати за якою змусили Мендлика. Вночі Мендлик якось утік від них і вернувся з Олики до свого спаленого села. Дорогою зайшов він до нашого сусіда Семена Боярчука і розповів про всі ті жахи.
     То ким же були на волинській землі поляки, якщо в каральних акціях гітлерівців діяли разом з ними? І чим були зумовлені такі от їхні дії в наших теренах, якщо названих тут польських колоній українці не зачіпали?
     Олексій СЛАБЕЦЬКИЙ.
     м. Київ.

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лютий   Квітень »
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Історичні дати

Сьогодні: відділ УПА розбив табір полонених в Ковелі і тюрму. Визволено багато полонених. 81 рік

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.