×

Вхід на сайт


×

Реєстрація на сайті


Наші герої

Коментарів: 0

Опубліковано: 14.03.2014 10:44

ЮЛІАН ГОШОВСЬКИЙ — ІНЖЕНЕР ПІДПІЛЬНОЇ РАДІОСТАНЦІЇ ОУН

  Друзi Юлiана Гошовського у посмертнiй згадцi про нього написали: «Клясичний приклад пластуна: тихого, скромного, завжди активного та вiдповiдального громадянина, який кожну прийняту працю виповнював солiдно i без пригадок. Був людиною великих чеснот, не вмiв сидiти бездiльно, працював без розголосу, без особистої реклями, без претенсiй на вдячнiсть».   Юлiан Гошовський народився 2 сiчня 1908 р. у с. Фалиш (тепер Стрийський район Львiвської областi). Батько Микола був греко-католицьким священиком у селах Фалиш i Станкiв, у 1930-х роках — стрийський декан. Народну школу Юлiан Гошовський закiнчив у рiдному селi, вiдтак навчався в українськiй державнiй гiмназiї у Стрию, перетворенiй поляками у 1924 р. на утраквiстичну (двомовну). Серед однокласникiв — вiдомi згодом дiячi ОУН Осип Карачевський та Павло Клим. Іспит зрiлостi склав у 1926 р., пiсля чого розпочав навчання на хiмiчному, а вiдтак механiчному i електричному вiддiлах Львiвської полiтехнiки.   5 грудня 1923 р. Ю.Гошовський вступив до Пласту i належав до 5-го куреня юнакiв iм. князя Ярослава Осмомисла, який дiяв у Стрийськiй гiмназiї. Тут отримав псевдо «Мак» через дрiбний, макоподiбний почерк. 10 березня (21 лютого) 1925 р. склав перший пластовий iспит i здобув ступiнь учасника, а 17 (7) березня того ж року склав пластову присягу. До Уладу старших пластунiв (УСП) перейшов 1 липня 1925 р.   Ю.Гошовський — один iз двадцяти засновникiв куреня УСП iм. Івана Богуна, згодом перейменованого на загiн «Червона Калина». Серед його друзiв з пластування у 5-му куренi юнакiв та загонi «Червона Калина» — Степан Бандера, Олекса Гасин, Осип Грицак, Осип Карачевський, Степан Новицький, Степан Охримович, Ярослав Рак, Лев Ребет, Ярослав Спольський, Осип Тюшка, Дмитро Яцiв та десятки iнших, бiльшiсть з яких були активними учасниками визвольного руху, належали до УВО та ОУН, воювали в УПА.   До Української Вiйськової Органiзацiї Юлiан Гошовський вступив, ймовiрно, у другiй половинi 1920-х рокiв. Уже в листопадi 1928 р. вiн був затриманий за поширення летючок УВО. Перед судом, який вiдбувся 11 i 18 березня 1929 р., також постали Степан Новицький та керiвник «Сокола» у Фалишi, селянин Кость Огородник. Адвокатам (а Ю.Гошовського обороняв Володимир Старосольський) вдалося переконати присяжних, що пiдсуднi не вчинили злочину державної зради, а лише порушували громадський порядок. Вiдповiдно, С.Новицький отримав 1 рiк важкої тюрми, Ю.Гошовський — 10 мiсяцiв, К.Огородник — 3 мiсяцi. Оскiльки всiм зараховано час перебування у слiдчому арештi, то К.Огородник iз зали суду вийшов на волю. Свiй термiн Ю.Гошовський вiдбував, ймовiрно, таки у Стрию.   Через пiвроку пiсля виходу на волю Ю.Гошовський знову був заарештований. Як добрий велосипедист вiн 19 квiтня 1930 р. об’їжджав навколишнi села, збираючи кошти на «цвяшок» до прапору загону «Червона Калина» i роздаючи запрошення на церемонiю посвяти прапора. У с. Бережниця його разом iз учителькою з Фалиша, теж пластункою Іриною Любiнецькою затримала польська полiцiя до вияснення справи в комiсарiатi. Там велосипед було розмонтовано i в ручцi знайдено нелегальну газету УВО «Сурму». Усю справу полiцiя потрактувала як збiр коштiв на революцiйну протипольську працю. 23 i 24 квiтня було проведено обшуки у пластовiй домiвцi, Народному домi, а також унизки пластунiв, яких пiдозрювали в приналежностi до УВО. Кiлькох iз них заарештовано (щоправда, ненадовго): Олексу Гасина, Григорiя Мельника, Володимиру Середницьку i Степана Охримовича, тодiшнього крайового провiдника ОУН. Посвяту прапора загону «Червона Калина», заплановану на 27 квiтня, було заборонено. Його було посвячено Йосифом Слiпим пiд час меморiальних заходiв на г. Макiвка у серпнi того ж року.   Слiдче ув’язнення Ю.Гошовський вiдбував у Стрию. Обвинувачений у державнiй зрадi та порушеннi громадського порядку, вiн був засуджений у Львовi 10 листопада 1930 р. до трьох рокiв важкої тюрми. Адвокатом його знову виступав В.Старосольський. 19 сiчня 1931 р. Ю.Гошовський був перевезений до тюрми в Дрогобичi, де вiдбував термiн покарання i звiдки вийшов на волю у 1933 р.   9-10 грудня 1930 р. i 13 лютого 1931 р. у Стрию вiдбувся процес проти 96 членiв на той час вже забороненого Пласту за приналежнiсть до старшопластунських куренiв («Червона Калина», «Запорожцi», «Спартанки»). Серед пiдсудних була Ірина Любiнецька, яку додатково обвинувачено за знищення доказiв вини Юлiана Гошовського (вона нiбито спалила якiсь його папери). Усiх обвинувачених звiльнено вiд вiдповiдальностi.   У документах польської полiцiї за 1932 р. зафiксовано такий опис зовнiшностi Ю.Гошовського: «Рiст високий. Обличчя подовгувате, блiде. Очi яснобронзовi. Уста малi, губи тонкi. Нiс великий, хвилястий. Волосся блонд».   Оскiльки йому було заборонено навчатися у вищих навчальних закладах на територiї Польщi, Ю.Гошовський поїхав до Берлiна, де навчався у Вищiй технiчнiй школi в Шарлоттенбурзi, вивчаючи електротехнiку (радiо i телебачення). Спiвпрацював з Українським Пресовим Бюро, створеним ОУН для пропагандистської працi на зовнiшньополiтичному вiдтинку. Збереглося фото, датоване Великоднем 1934 р., де серед спiвробiтникiв бюро, поряд iз Ю.Гошовським, зафiксованi Олександр Власiв, Іван Gабрусевич, Микола Митлюк, Михайло Селешко, Орест Семчишин, Володимир Стахiв, Павло Турула, Орест Чемеринський та Сидiр Чучман. Усi — визначнi дiячi ОУН.   Гошовський закiнчив освiту у 1936 р. в Інженернiй школi Ільменау, отримавши диплом iнженера радiотехнiки. Того ж року одружився з Іванною Шульган   Пiсля цього повернувся до Стрия, де 1 вересня 1937 року вiдкрив магазин «Атом» (тодiшня вул. Костюшка, 22). Ось як його рекламувала львiвська щоденна газета «Дiло»: «Українська електрорадiєва крамниця. Новi радiоприймачi всiх кращих фiрм. Направа, перерiбка, зiстроювання i повна модернiзацiя старих приймачiв у власнiй радiоробiтнi, зладженiй на нiмецький взiр. Окладовi частини до радiя i електр. iнсталяцiй. Лямпи, лiхтарки, батерiйки; направа i ладування акумуляторiв. Направа електромоторiв. Ровери i складовi частини. Направа роверiв. Цiни конкуренцiйнi. Виконання солiдне. Фаховi поради даром». Окремо наголошувалося на продажу радiоприймачiв українського виробництва «Селєктон», яке налагодили у Львовi iнженери, серед яких теж були вихованцi Пласту. Завдяки професiйностi, кмiтливостi та наполегливостi пiдприємство поступово розширялося i приносило вiдчутнi прибутки, проте початок Другої свiтової вiйни перекреслив його подальший розвиток. Як неблагонадiйного поляки заарештували Ю.Гошовського, проте перебував вiн у в’язницi недовго, бо польська держава припинила iснування.   Із встановленням у Захiднiй Українi радянської влади восени 1939 р. коротко працював директором електростанцiї у Стрию, але перед загрозою бiльшовицького арешту з родиною перейшов пiд кулями кордон у Генерал-губернаторство, створене нiмцями в окупованiй ними частинi Польщi. Працював за фахом у Краковi та iнших мiсцевостях, зокрема у компанiї «Telefunken» (спiльна «дочка» фiрм «Siemens» та AEG). Одночасно працював у повстанському штабi, створеному 10 березня 1940 р. при Революцiйному Проводi ОУН. У штабi Ю.Гошовський очолював вiддiл технiчного зв’язку (радiозв’язку). На початку вiйни Нiмеч- чини та СССР обстежував органiзацiю радiозв’язку лiнiї радянських залiзобетонних укрiплень вздовж кордону.   Залишившись у Краковi в той час, коли майже всi члени ОУН вирушили на Схiд у складi похiдних груп, Ю.Гошовський вiддалився вiд органiзацiйної працi. Потреба у квалiфiкованому радiоiнженерi виникла у 1943 р., коли було вирiшено органiзувати пiдпiльну радiостанцiю «Вiльна Україна» (теж «Самостiйна Україна», криптонiм «Афродита»). Про її завдання Ю.Гошовський згодом писав: «Передавати ним звернення команди УПА до українцiв i до всього свiту з iнформацiями про цiлi УПА, про право на власну, незалежну державу, про знущання ворогiв над нашим народом, з закликом, щоб видержати в боротьбi якомога найдовше».   Спочатку Ю.Гошовський допомагав дистанцiйно, неохоче поставившись до потреби залишити насиджене мiсце працi й переїзду разом iз дружиною та двома маленькими доньками у Карпати. Але невдовзi таки був змушений перебратися на мiсце працi радiостанцiї, у с. Ямельниця (тепер Сколiвський район Львiвської областi). Це сталося приблизно у листопадi 1943 р. Дружина з дiтьми замешкала в Колодницi бiля Стрия.   Тривалий час радiостанцiя дiяла у тестовому режимi. Інженери працювали над отриманням сигналу необхiдної потужностi i якостi, а члени ОУН у рiзних мiсцевостях (Кракiв, Львiв тощо) слухали ефiр на вiдповiдних частотах i повiдомляли про результат. У працi Ю.Гошовському, який користувався псевдонiмом «Плоховський», допомагали iнженери «Струм» та Роман Божикiвський-«Остап», мотористи «Марко» i «Славко».   Плановану потужнiсть та якiсть трансляцiй отримано лише на початку червня 1944 р. За оголошенням у пiдпiльнiй газетi «Щоденнi вiстi Української Інформацiйної Служби» (No 75 вiд 27.06.1944 р.) вiдомо, що в той час радiостанцiя надавала сiм передач на добу на хвилях 45-46 м. Час передач українською мовою — 6.30, 12.30, 16.30 i 20.30, росiйською — 21.00, французькою — 22.00, англiйською — 22.30.   Керiвником редакцiї та радiостанцiї загалом був визначний дiяч ОУН Ярослав Старух-«Ярлан», за органiзацiйно-технiчну дiлянку вiдповiдав Василь Гоцiй-«Жест»-«Вир», за охорону — Кость Цмоць-«Град». Мовлення вели двоє дикторiв — киянка Валентина Горбач-Горбаченко-«Зiна» (передачi українською та росiйською мовами) та бельгiєць Альберт Газенбрукс-«Захiдний» (передачi англiйською та французькою мовами).   Докладно про працю радiостанцiї та її керiвникiв можна прочитати у вiдповiдних публiкацiях (Мороз В. Радiостанцiя ОУН-УПА «Вiльна Україна» (кодова назва «Афродита») // Визвольний шлях. — 1998. — Кн. 3. — С. 307-315; Мороз В. Технiчнi засоби пропаганди в дiяльностi ОУН // Український визвольний рух. — Львiв, 2004. — Збiрник 3: До 75-лiття Органiзацiї Українських Нацiоналiстiв. — С. 205-234; Мороз В. Василь Гоцiй-«Жест» // Шлях Перемоги. — 2010. — Ч. 21. — 26 травня. — С. 6; Мороз В. Ярослав Старух (нарис життя та дiяльностi) // Лiтопис УПА. Нова серiя. — Т. 21: Ярослав Старух. Документи i матерiали. — Київ—Торонто, 2012. — С. 27- 183). Варто лише додати, що без участi Юлiана Гошовського належна праця «Афродити» була б неможлива.   На час переходу радянсько-нiмецького фронту в другiй половинi лiта радiостанцiя була законсервована. Остаточно ж її вдалося лiквiдувати вже НКВД. Це сталося 7 квiтня 1945 р. Тодi до рук ворога потрапив живим А.Газенбрукс, який вiдтак довгий час карався у сталiнських таборах.   За розпорядженням тодiшнього референта пропаганди Проводу ОУН Омеляна ЛоRуша-«Євгена» зв’язковий Богдан Подолянко отримав доручення вивезти Ю.Гошовського з родиною на Захiд. Це сталося на початку серпня 1944 р. Разом iз ними в групi були також член УГВР Петро Чуйко, його донька, працiвниця радiостанцiї Галина Чуйко (вдова закатованого Гестапо члена Проводу ОУН Івана Климiва-«Легенди»), а також ще один зв’язковий «Роман». Через Турку, Сянки, Ужгород i Будапешт їм вдалося дiстатися Вiдня. Звiдси Ю.Гошовський iз родиною вже пiсля закiнчення вiйни з труднощами добрався до табору перемiщених осiб Рiд, який був поза радянською зоною окупацiї. Звiдти Гошовськi переїхали до Турина (Італiя), а у 1949 р. — до Буенос-Айреса (Аргентина). Тут Ю.Гошовський працював за фахом, був членом Крайової пластової старшини.   У 1959 р. Ю.Гошовський з родиною переїхав у США, а 1 березня 1965 р. отримав американське громадянство. Мешкав в околицях Нью-Йорка i Фiладельфiї, де працював за фахом на вiдповiдальних посадах. Брав активну участь у громадському життi, зокрема в Пластi. Ю.Гошовський писав статтi до українських газет. Зокрема, опублiкував спогад пiд назвою «Хресний вогонь» про працю в радiостанцiї «Афродита». Також пiдготував до друку збiрку кращих сучасних дотепiв рiзних країн на рiзнi теми «З перцем i сiллю», яка вийшла через тиждень пiсля його смертi.   Останнi роки життя провiв в українськiй оселi пенсiонерiв «Золота осiнь» (м. Кергонксон, штат Нью-Йорк), до управи якої належав. Запам’ятався друзям ретельним, шляхетним, товариським i винятково скромним. Тут i помер 31 липня 1981 р., залишивши дружину Іванну, доньок Вiру, Ларису та Лiдiю, чотирьох внукiв. Похований Ю.Гошовський 3 липня на цвинтарi св. Андрiя в Савт Бавнд Бруку (штат Нью-Джерсi). Кому вiдомi подробицi життя i дiяльностi Юлiана Гошовського, його побратимiв, загалом боротьби ОУН i УПА, просимо писати на електронну адресу mrz@ukr.net або на адресу редакцiї.

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Серпень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Липень   Вересень »
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

Історичні дати

Сьогодні: На референдумі 89,9% німців підтримали надання Адольфові Гітлеру абсолютної виконавчрї влади. 85 років

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.