×

Вхід на сайт


×

Реєстрація на сайті


Наші герої

Коментарів: 1

Опубліковано: 23.01.2014 16:59

ВАСИЛЬ ПАНАС—"СИВИЙ"

Усього кiлька десяткiв повстанцiв були вiдзначенi двома або бiльше бойовими нагородами УПА. Серед них помiтне мiсце займає хорунжий «Сивий», якого рiшенням Головного вiйськового штабу (ГВШ) двiчi нагороджено Срiбним Хрестом бойової заслуги 2-го класу.

 

Народився Василь Панас 14 сiчня 1923 р. у с. Ульгiвок Рава-Руського повiту (тепер Томашiвський повiт Люблiнського воєводства) в родинi селян Тимка i Марти з роду Галамушкiв. Закiнчивши чотири класи народної (початкової) школи у рiдному селi, працював на батькiвському господарствi, займався самоосвiтою, працював при читальнi «Просвiти».

 

У 1941-1943 рр. В.Панас служив у нiмецькiй охороннiй полiцiї («Шуцманшафт»). Пiсля повернення працював у районному проводi ОУН, включився у вiддiл самооборони, з яким навеснi 1944 р. влився в склад неповної вишкiльної сотнi УПА «Морозенка». Пiсля не дуже вдалого бою iз нiмцями у Каровi 11 травня 1944 р. вона була розформована. В.Панас перейшов до вiддiлу «Галайда», де очолював рiй. З приходом бiльшовикiв ця сотня, якою командував Дмитро Пелип-«Ем», розрослася до куреня. Станом на осiнь 1944 р. В.Панас пiд псевдо «Сивий» був чотовим у першiй сотнi, якою командував Василь Василяшко-«Перемога». У складi цього легендарного вiддiлу пройшов усi бiльшi бої та рейди.

 

Особливо вiдзначився В.Панас у бою в с. Зiболки (Жовкiвський район Львiвської областi) 22 березня 1945 р. Сотня «Галайда І», чисельнiсть якої складала 167 воякiв, протягом двох годин протистояла наступу двох полкiв Червоної армiї, пiдсилених пiдроздiлами НКВД. Успiшно вiдбивши ворожi наступи, сотня прорвалася з оточення.

 

«Перемога», незважаючи на поранення в груди, продовжував командувати боєм, але згодом, виснажений, передав його «Сивому», не перестаючи подавати бойовi поради. Вiдбивши всi ворожi наступи, повстанцi пiшли у прорив. Першою йшла чота «Сивого», яка щiльним вогнем проклала дорогу крiзь ворожi позицiї. У цьому проривi В.Панас був поранений.

 

 

Друкований орган ВО «Буг» — газета «Стрiлецькi вiстi» — серед тих, хто вiдзначився у бою пiд Зiболками, другим пiсля пораненого сотенного «Перемоги» назвала чотового «Сивого». Наказом ГВШ УПА ч. 1/46 вiд 15.02.1946 р. «Сивий» був нагороджений Срiбним Хрестом бойової заслуги 2-го класу. Із слiв командира ВО «Буг» Василя Левковича вiдомо, що однiєю з причин вiдзначення В.Панаса було його бойове поранення.

Пiсля видужання В.Панас наприкiнцi червня 1945 р., перебуваючи в рiдних околицях, прийняв командування сотнею «Галайда ІІ». Цей вiддiл перед тим спiткала низка трагiчних подiй.

 

Отримавши у квiтнi 1945 р. наказ провести рейд на Закерзоння, сотня «Галайда ІІ» перейшла кордон у Польщу, прямуючи на захiд, але в бою з радянськими вiйськами в с. Сурмачiвка на Любачiвщинi 28 квiтня 1945 р. був важко поранений її командир Григорiй Шклянка- «Кулiш», який за кiлька днiв помер. Вiн встиг передати командування першому чотовому i своєму заступниковi, випускниковi старшинської школи «Оленi ІІ» Адамовi Бiдi-«Ворону». На той час сотня «Галайда ІІ» нараховувала 120 осiб, складалася з трьох чот, якими командували Софрон Почтар-«Дунай», ст. вiст. «Чумак» i «Вир». Обов’язки бунчужного виконував ст. вiст. «Смола», полiтвиховника — ст. вiст. Тимотей Гавалко-«Шепель».

 

Новий командир «Ворон», намагаючись пiдняти дисциплiну у вiддiлi, налаштував проти себе значну частину командирiв та стрiльцiв. Невдовзi сотня отримала наказ вiдiйти в рейд на Пiдляшшя i вирушила на пiвнiч. У дорозi, пiд час по- стою на колонiї Тихобiж бiля Грубешова 18 червня 1945 р. на вечiрнiй збiрцi перший ройовий першої чоти, ст. вiст. Пет ро Криворучко-«Грабовий» кiлькома пострiлами з пiстолета вбив сотенного «Ворона», вважаючи, що той заведе вiддiл на погибель. Скликаний членом штабу ВО «Буг» Василем Заблоцьким- «Яричем» революцiйний трибунал розглянув 21-23 червня справу i засудив на кару смертi «Грабового», а також його спiвучасника ст. вiст. Дмитра Косила- «Медведя». Вирок виконано.

 

З метою повернення боєздатностi, командиром вирiшено призначити осо бу з-поза вiддiлу. Ним став В.Панас-«Сивий». Сотня затрималася в околицях Посадова, Переводова, Ульгiвка та Рiчицi, готуючись до рейду. Через кiлька тижнiв в цi терени прийшов командир ВО «Буг» Василь Левкович-«Вороний», який ухвалив рiшення роздiлити вiддiл «Галайда ІІ» на двi частини.

 

Одну частину, чисельнiстю близько 50 осiб, очолив член почту «Вороного», бул. Василь Краль-«Чавс». Вiн отримав наказ провести рейд на Пiдляшшя. Пiдвiддiл «Галайда ІІ» пiд командуванням «Чавса» аж до розформування у 1947 р., хоча формально належав до Львiвської ВО «Буг», але дiяв на Закерзоннi, у тактичному вiдтинку «Данилiв», який входив до ВО «Сян». Інша частина сотнi, чисельнiстю до 70 осiб пiд командуванням «Сивого», отримала наказ перейти польсько-радянський кордон i повернутися на Львiвщину. Так виник прецедент, коли одночасно iснували два пiдвiддiли (чоти) УПА з однаковою назвою «Галайда ІІ», причому один дiяв на Львiвщинi, на теренi ВО «Буг», а iнший — у ВО «Сян», на Закерзоннi. У цей час «Сивий» за невiдомих наразi обставин був поранений, тому командування пiдвiддiлом перебрав «Грубий». Восени його пiдвiддiл отримав номер 113, пiдвiддiл «Чавса» — 114.

 

Польсько-радянський кордон пiдвiддiл «Грубого» перетнув 18-19 вересня 1945 р. о 22-й год. Довелося звести бiй iз заставою прикордонних вiйськ НКВД, причому дiйшло до рукопашного бою на приклади. Повстанцям вдалося викинути ворога з окопiв i прорватися вглиб лiсiв. Власнi втрати — один вбитий, один поранений, один пропав без вiстi. Здобуто один снайперську гвинтiвку i кiлька звичайних. З радянського боку загинуло кiлька прикордонникiв, але точнi втрати ворога невiдомi.

 

Радянськi документи подають, що в нiч 19 вересня 1945 р. у Великомостiвському районi при проривi кордону загинуло двоє осiб, здобуто ручний кулемет i автомат. Повстанський пiдроздiл роздiлився на групи по 3-4 осiб, якi зникли в лiсi. При переслiдуваннi 20 вересня на територiї прилеглої частини Рава- Руського району затримано повстанця Василя Принаду-«Суботу», причому був поранений один рядовий внутрiшнiх вiйськ НКВД. Затриманий зiзнався, що пiдвiддiл, який перетнув кордон, нараховував 54 повстанцi, мав на озброєннi 7 ручних кулеметiв, до 10 автоматiв. Станом на 21 листопада 1945 р. у пiдроздiлi було 50 одиниць «довгої» зброї: 1 нiмецький кулемет (напевне, МГ), 5 легких радянських кулеметiв (напевне, ДП), 13 росiйських гвинтiвок, 18 нiмецьких гвинтiвок, 10 автоматiв ППШ, 2 автомати ППД, 1 десятизарядка (СВТ).

 

Лiкувався В.Панас в Ульгiвку в родини, в цей час одружився. Проте невдовзi повернувся в стрiй i вiдiйшов на Львiвщину. Тут залишався в резервi при командировi сокальського тактичного вiдтинка «Климiв» В.Василяшковi-«Перемозi». У сiчнi 1946 р. «Сивий» був призначений заступником командира сотнi «Кочовики» Євгена Лобая-«Штиля». Вiдтодi до квiтня В.Панас перебував в околицях с. Радванцi (тепер Радехiвський район), а 25 травня 1946 р. знову очолив пiдвiддiл «Галайда ІІ».

 

Наказом УПА-Захiд ч. 17 вiд 1.01.1946 р. булавний «Сивий» був пiдвищений до ступеня старшого булавного, а наказом ГВШ УПА ч.1/46 вiд 15.02.1946 р. — до ступеня хорунжого iз датою старшинства 22.01.1946 р.

 

Зимова блокада терену вiйськами НКВД принесла цьому пiдроздiлу значнi втрати. Протягом сiчня-березня 1946 р. загинули 17 повстанцiв, зокрема бунчужний, вiст. «Пушкар» (2 сiчня у рiдному селi Бутини, тепер Сокальського району), чотовий ст. бул. «Грубий» та iнтендант ст. вiст. «Морочко» (обоє — 18 лютого в с. Деревня, тепер Жовкiвського району). Незважаючи на втрати, пiдвiддiл «Галайда ІІ» зберiг боєздатнiсть. Станом на лiто 1946 р. у ньому залишилося 23 повстанцi. Вони невдовзi були демобiлiзованi i переведенi на працюу пiдпiлля ОУН. За цю справу на територiї Жовкiвського надрайону вiдповiдав саме В.Панас-«Сивий», який у 1946 р. був, за твердженням В.Левковича, призначений вiйськовим керiвником цього терену. За радянським облiком, у пiдпорядкуваннi «Сивого» на листопад-грудень 1946 р. залишалося всього чотирнадцять воякiв iз пiдвiддiлу «Галайда ІІ», на 1 сiчня 1947 р. — вiсiм.

 

В.Левкович наводив такий опис «Сивого» з того часу: «28-30 рокiв, високого зросту, мiцної статури, лице кругле, повне, блондин. В УПА з кiнця 1943 чи початку 1944 року. Спочатку був ройовим (командир вiддiлення), потiм чотовим».

 

Навеснi 1947 р. В.Панас був, ймовiрно, членом районного проводу ОУН Жовкiвщини i розглядався керiвництвом як кандидат на посаду районного провiдника. Характеризувався як бойовий та активний пiдпiльник. Ймовiрно, таки 1947 р. «Сивий» був призначений районним провiдником ОУН Брюховицького району i на цiй посадi дiяв аж до смертi.

 

Повстанцi часто заходили до с. Рясне (колишнє Рясне Польське), в якому пiсля виселення полякiв замешкали українцi, депортованi iз Закерзоння, зокрема iз рiдного В.Панасу Ульгiвка та сусiднiх Будинина, Василева, Щеп’ятина тощо. Тут жили i його родичi. Пiд час перебування в домi переселенця iз Закерзоння, дяка Антона Янiцького в с. Рясне Брюховицького району (тепер вул. Рясненська м. Львова) 9 квiтня 1949 р. В.Панас та бойовик Іван Кухарчук-«Нетяга» були виявленi агентурою. Два дiльничi мiлiцiї встановили спостереження за будинком та викликали опергрупу, яка прибула о 12-й год. 30 хв. i блокувала дiм.

 

Повстанцi помiтили емведистiв i через вiкно намагалися вискочити в двiр. Оперативники вiдкрили автоматний i кулеметний вогонь, кинули кiлька гра нат, вiд чого дiм загорiвся. З палаючого будинку вискочили обидва повстанцi, на ходу вiдстрiлюючись вiд ворога. В.Панас за рогом стодоли автоматною чергою поранив рядового 32-ї дивiзiї вiйськ МВД з охорони залiзничних дорiг Дроздовського, проте був сам смертельно поранений дiльничим Смiрновим пiстолетним пострiлом у голову. Згаданий Дроздовський добив його штиком. У полеглого вилученi автомат ППД, диск iз патронами, пiстолет ТТ iз двома обоймами, граната Ф-1 i польова сумка з компасами, лiтературою та листуванням.

 

Поранений i з обгорiлою ногою І.Кухарчук забiг за стодолу, звiдки вiдстрiлювався вiд очеплення. Для уникнення втрат емведисти пiдпалили ракетами стодолу, яка загорiлася. У полум’ї було чути вибухи гранат i патронiв. У без- вихiднiй ситуацiї повстанець розiрвав себе гранатою. У нього вилученi автомат ППШ iз двома дисками та ракетниця.

 

Оскiльки тiло І.Кухарчука обгорiло, то емведисти наказали закопати його пiд дубом неподалiк господарства Янiцьких. Вночi його викопали повстанцi i перенесли до сусiднього села Рясне-Руське, де вiн i похований на сiльському цвинтарi. Натомiсть тiло В.Панаса забрали до райвiддiлу МВД у Брюховичi.

 

УВ результатi перестрiлки згорiли дiм, стодола, кiнь i корова, якi належали Антоновi Янiцькому. Господаря i членiв його сiм’ї в той час вдома не було. Вони певний час переховувалися вiд влади, але їх таки вислiдили i депортували до Сибiру.

 

Наказом ГВШ УПА ч. 3/49 вiд 15.10.1949 р. «Сивий» був вдруге нагороджений Срiбним Хрестом бойової заслуги 2-го класу. Керiвництвом Жовкiвського надрайону 19 березня 1950 р. В.Панас був представлений на пiдвищення до поручника та до вiдзначення Срiбним Хрестом бойової заслуги 1 класу. Рiшення командування УПА у цiй справi наразi невiдоме.

 

На мiсцi згорiлої хати, де загинули В.Панас та І.Кухарчук, у 1992 р. встановлено хрест, а протягом 1996-1999 рр. насипано могилу i встановлено пам’ятник. Вiдкриття його вiдбулося 24 серпня 1999 р., свiдком чого була i сестра В.Панаса — Параскевiя Домашiвець, мешканка Рясного. Щорiчно 9 квiтня i 14 жовт- ня бiля пам’ятника збирається мiсцева громада, щоб згадати полеглих повстанцiв. На честь «Сивого» названо вулицю у львiвському мiкрорайонi Рясне (вул. Сотника Панаса).

 

 

Кому вiдомi подробицi життя i дiяль- ностi Василя Панаса, його бойових побратимiв, вiддiлiв «Галайда І» i «Галайда ІІ», загалом боротьби ОУН i УПА на Львiвщинi, просимо писати на електронну адресу mrz@ukr.net або на адресу редакцiї. ШП

Коментарі


  • 0
    Тетяна

    10.10.2018 22:48

    Наш двоюрідний дідусь! Пишаємося тим, що у нашому роді є такі славетні люди, завдяки яким живемо у Нашій країні!

Залиште своє повідомлення




Календар

Лютий 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Січень   Березень »
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
   

Історичні дати

Сьогодні: Народився Улас Самчук, український письменник. громадський та політичний діяч. автор трилогії «Волинь» 114 років

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.