×

Вхід на сайт


×

Реєстрація на сайті


Наші герої

Коментарів: 0

Опубліковано: 30.09.2014 14:04

ГРИГОРІЙ БРУХ-«БУЛЬБА»

Вивчення документальної спадщини українського визвольного руху Органiзацiї Українських Нацiоналiстiв та Української Повстанської Армiї дало можливiсть з’ясувати справжнє iм’я обласного провiдника ОУН Житомирщини «Бульби». Це уродженець Золочiвщини Григорiй Брух, довголiтнiй член ОУН, полiтв’язень польських тюрем, курiнний УПА.

  Народився Григорiй Брух 1910 року вс. Угорцi (тепер с. Пiдгiр’я Золочiвського району Львiвської областi) уселянськiй родинi. Закiнчив гiмназiю,працював продавцем.
  Членом ОУН став у 1931 р. Подробицi працi Г.Бруха у пiдпiллi невiдомi, але наприкiнцi сiчня — на початку лютого1933 р. був заарештований польською полiцiєю, вiдтак засуджений до 12 рокiв ув’язнення. Термiн покарання вiдбував,зокрема, у Тарнiвськiй в’язницi. На волю вийшов iз розвалом Польщi на початку Другої свiтової вiйни у вереснi 1939 р. Перебував на емiграцiї в Нiмеччинi,звiдки повернувся в Україну з вибухом нiмецько-радянської вiйни i включився впрацю пiдпiлля ОУН на Надднiпрянщинi. Наприкiнцi березня 1942 р. Г.Брух очолив обласний провiд ОУН Житомирщини.

  Серед обласних провiдникiв вiн працював на своїй посадi найдовше. Микола Шевчук-«Шуляк» (07.1941) був переведений на iншу працю, Василь Хома-«Щербак» (08-11.1941) та Роман Марчак-«Моргун» (11.1941-03.1942) загинули вiдрук нiмцiв.

  Зв’язкова Нiна Слюсаренко-«Наталка» залишила такий опис обласного провiдника «Бульби»: «Рокiв 35, середнього зросту, худорлявий, блондин, лисий,стрижений, гостроносий, очi сiрi, кiнцi брiв пiднятi догори».

  Подiбний опис подав слiдчим СМЕРШi провiдник ОУН Бердичiвської та Житомирської округ Микола Мусiй- «Муха»:«1910 р. н., лисий, лице круглої форми, нiс гострий, очi сiрi». На iншому допитiцей опис дещо уточнив: «Близько 34рокiв, середнього зросту, блондин, має невелику лисину, сутулуватий, обличчя кругле, нiс прямий тонкий, має вставнi золотi зуби, на вигляд строгий».

  Заступниця провiдника Червоно-армiйської округи Олена Зборовська- «Нiла» описувала «Бульбу» так: «Рокiв33, середнього зросту, помiрної статури,блондин, голова лиса, лице видовжене,весь час болiли очi, тому вiн їх прижмурює».

  У вереснi 1943 р. Г.Брух передавобов’язки крайового провiдника Юнацтва ОУН Пiвнiчно-Захiдних УкраїнськихЗемель Василевi Кулiшу-«Орлюку».

  У некролозi Г.Бруха, укладеному пiдпiльниками, вказано, що в часi творення Української Повстанської Армiївiн перейшов до УПА, де став курiнним командиром i пiсля переходу фронту повернувся у свiй терен на зиму. Загинув 12лютого 1945 р. у рiдному селi, кiлька годин обороняючись у кривцi вiд облавникiв. Знищивши усi документи, у безвихiднiй ситуацiї застрiлився з пiстолета. Похований в Угорцях.

  Є достатнi пiдстави ототожнювати Г.Бруха iз командиром «Бульбою» iз загону «Лемкiвщина». Цей вiддiл iснував у серпнi-жовтнi 1944 р. у захiднiй частинi Українських Карпат.

  «Бульба» очолив третю сотню куреня «Лемкiвщина-Захiд» 7 серпня 1944 р. у с. Жерниця Вижня (тепер Лiський повiт Пiдкарпатського воєводства, Польща).Звiдти курiнь пiд командуванням Мартина-Василя Мiзерного-«Рена» перейшов уверхiв’я р. Сян, на полонину Букове Бер-до (тепер територiя Польщi в кутку мiжкордонами iз Україною та Словаччиною). Тут повстанцi органiзовуваливишколи, i «Бульба» був серед iнструкторiв, якi займалися iз вояцтвом. Крiм того, за твердженням стрiльця Дмитра Грицька, той виконував також обов’язки полiтвиховника куреня.

  Перед наближенням радянсько-нiмецького фронту до вiддiлу «Лемкiвщина-Захiд» долучилися сотнi УПА, якi стояли неподалiк, у результатi чого виникла одна iз найбiльших частин в iсторiї УПА-Захiд — загiн «Лемкiвщина» чисельнiстю1811 воякiв у складi 10 сотень та кiлькох допомiжних пiдроздiлiв. В.-М.Мiзерний,який її очолив, 24 вересня вiддав наказпро вiдхiд iз Букового Бердо в пiвденно-схiдному напрямку, вздовж вододiльного хребта. Без серйозних боїв загiн дiставсядо межi сучасних Львiвської та Івано-Франкiвської областей i 30 вересня зупинився у лiсовому масивi на горi Чиряк насхiд вiд села Верхня Рожанка (Сколiвський район Львiвської областi). Тут безбоїв повстанськi вiддiли опинилися втилу Червоної армiї.

  Пiсля переходу фронту «Рен» роздiлив свiй вiддiл на два куренi. Перший очоливвiн сам, другий — Михайло уштак-«Євген». До куреня «Євгена» увiйшла i сотня «Бульби», яку очолив новий командир — Михало Ковальський-«Крiсовий». Натомiсть сам «Бульба» очолив чоту добровольцiв — вихiдцiв iз Золочiвщини та Бережанщини — i пiшов iз нею у рiднi сторони.

  За твердженнями Модеста Рiпецького-«Горислава», лiкаря куреня i загону«Лемкiвщина», командир «Бульба» походив iз Золочiвщини, прибув на Лемкiвщину iз Волинi, де був сотенним УПА у 1943-1944 рр.: «Мав досвiд в партизанськiй тактицi, бо воював у вiддiлах УПА на Волинi. Вiн був родом iз Золочiвщини, людина жорсткої вдачi. Як вишкiльник мав багато бiльше практичного, повстанського досвiду, нiж теоретичного вiйськового знання». Цi обставини корелюються iз вiдомостями про Г.Бруха, поданими у його повстанському некролозi.

  Кому вiдома iнформацiя про життя та дiяльнiсть провiдника i командира«Бульби», його друзiв, просимо писатина електронну адресу mrz@ukr.net абона адресу редакцiї.

                                                                        Слідами публікації

  Поданi там вiдомостi можна доповнити за збiрником, присвяченим Золочiвськiй гiмназiї (Львiв, 2011 р., наклад 100 примiрникiв, упорядник Микола Дубас). Тут вмiщено спогад Володимира Галайка, який кiлька слiв присвячує своєму односельцевi Г.Бруховi. Ось що подав автор спогаду:

  «Детальнiше хочу розповiсти про життя Бруха Григорiя з тої причини, що пронього згадується в «Історiї мiст i сiл Львiвської областi», виданої 1968 р. у Києвi. У цiй книзi в нарисi про мiсто Золочiв (автор Сливка О.О.) на стор. 372 згадується про Бруха (в текстi Брюх). Там говориться, що Брух був членом комсомольської органiзацiї i що його за це у1931 р. засуджено до 7 рокiв ув’язнення. Все це (про комсомольську органiзацiю) — «сфабрикована» польською розвiдкою «брехня», хоч в архiвах сказано, що все це реально вiдбувалось, й що лиш Бруха засуджено, а про iнших членiв — нiчогоне згадується. А справа малася ось як.

  Брух жив на квартирi в Золочевi в односельчанина Поцiлуйка, жiнка якого приймала на прання бiлизну молодих офiцерiв польського вiйська. Коли польська вiйськова розвiдка довiдалася, що внеї живе студент української гiмназiї,пiслала туди провокатора, слугу (пуцера) офiцера, який часто приносив для прання бiлизну. Цей зачав намовляти Бруха,щоби молодь з гiмназiї пiддержала жовнiрiв 52 полку пiхоти у виступах проти влади на 1 травня. Брух пiддався провокацiї, а, маючи буйну фантазiю, сказав провокатору, що в гiмназiї є комсомольська органiзацiя, що має вона зброю i т. п. Бруха виключили з гiмназiї, а коли вiн досяг повнолiття, його заарештували. При сильних тортурах Григорiй стверджував все, що вимагали обвинувачi. Суд вiдбувся лише над Брухом. Небуло бiльше над ким робити те судилище. Це є доказом того, що вся судова справа була вигадана. Суд винiс вирок: 7 рокiв тюрми. Покарання вiдбував у дрогобицькiй тюрмi, а пiзнiше в Захiднiй Польщi. У вереснi втiк з етапу арештованих, був у Нiмеччинi.

  Активний член ОУН у 1941-1943 рр. на Схiднiй Українi. У березнi 1944 р. вернувся на Золочiвщину i в червнi 1944 р.Брух з групою золочiвцiв вирушили навозах, з деяким майном на захiд в напрямку Словаччини. У районi Самбiрщини група попала в засiдку польських партизан з АК. Майно пограбували, жiнок вiдпустили, а мужчин повбивали. Бруховi i двом його друзям вдалося втекти зоточення. Вiн вернувся в рiдне село.

  11 лютого 1945 р. був оточений з друзями в криївцi вiйськовими армiйцями,якi робили облаву у цiлому Поморянському районi. На вимогу здатись Григорiй гранатою поранив облавника. Вiйськовi цiлу добу не могли здобути криївки. Вони кидали гранати, дусили димом, запалюючи бензин при входi до криївки.Вiйськовi за допомогою двох протитанкових мiн пiдiрвали двома зривами криївку. Тiла Бруха, Захаркiва i Маланюка винесли з криївки i залишили колонеї. У вечерi сiльськi жiнки похоронилиїх на мiсцевому цвинтарi у братськiй могилi, де спочивають: стрiлець УГА, що загинув в бою з поляками у 1919 роцi, кiлька стрiльцiв УПА, якi загинули 16 квiтня 1944 р. в бою за село Шпиколосиз нiмецькими загарбниками, стрiлець УПА Хапiс, що був смертельно поранений в бою з бiльшовиками в сiчнi 1945 р. i група Гриця Бруха — герої боротьби з трьома рiзними ворогами України. Єтака братська могила «трьох поколiнь» у селi Пiдгiр'я Золочiвського району.Вiчна слава борцям за волю i незалежнiсть України!»

  Крiм подробиць загибелi, у спогадах В.Галайка мiститься також ще одне непряме пiдтвердження тотожностi Г.Бруха iз командиром «Бульбою», який командував сотнею у загонi «Лемкiвщина».

  Цей вiддiл iснував у серпнi-жовтнi 1944 р. у захiднiй частинi Українських Карпат неподалiк словацького кордону,а значна частина його вояцтва долучилася з терену Самбiрської округи ОУН —Туркiвського, Нижньоустрицького, Старосамбiрського i Самбiрського повiтiв. Вiдтак командир «Бульба» на чолi чоти повстанцiв-землякiв iз Карпат вирушивна рiдну Золочiвщину.

  Цi данi корелюються iз вiдомостями,поданими В.Галайком. Щоправда, остаточно питання тотожностi Г.Бруха iз сотенним «Бульбою» iз загону «Лемкiвщина» наразi залишається вiдкритим.

  Кому вiдома iнформацiя про життя тадiяльнiсть Григорiя Бруха, сотенного «Бульби» зi загону «Лемкiвщина», пiдпiлля на Житомирщинi, просимо писатина електронну адресу mrz@ukr.net абона адресу редакцiї.

 

Коментарі

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Залиште своє повідомлення




Календар

Грудень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Листопад   Січень »
      
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
     

Історичні дати

Сьогодні: У Львові засновано Наукове товариство ім. Т.Шевченка 146 років

Відео-архів

© 2013. Всі матеріали на сайті належать автору і охороняються законом про авторські права.